«Спершу тут була Шевченківська хата». Як лікарі з Львівщини самостійно змінили сільську амбулаторію

Ранок п’ятниці. Світлий, хоч і невеликий коридор амбулаторії села Краківець вщерть заповнений людьми. Черга простягається навіть на вулицю. Діти з батьками проходять медогляд перед початком навчання. Ще десяток людей чекає прийому сімейного лікаря. Він саме оглядає одного з пацієнтів.

Чотири охайно застелені ліжка, поруч різноманітне медичне обладнання. На стіні біля робочого місця бейджики з іменем Ігор Заставний, більшість іноземною — він не раз брав участь у міжнародних конференціях і навіть стажувався за кордоном. Знає дві мови — англійську і німецьку.

В амбулаторію Краківця 29-річний сімейний лікар приїжджає щочетверга, щоп’ятниці й щосуботи. Решту часу викладає у Львівському медуніверситеті.

Амбулаторія Краківця обслуговує мешканців вісім сіл Яворівського району — це понад п’ять тисяч пацієнтів. До 2015 року заклад виглядав як сарай. Ігор Заставний тоді саме закінчив медуніверситет. Студент-бюджетник був змушений віддавати борг державі – три роки пропрацювати за скеруванням. Уперше побачивши місце, куди його призначили, розгубився.

«Спочатку був дуже розчарований, а потім з’явився якийсь азарт. Тоді була «Шевченківська хата», якщо її можна так класифікувати. У нас стояли дерев’яні вікна, дах періодично зривав вітер, він був прибитий дошками, димохід падав. Найгірше, що туалет був на вулиці», — пригадує Ігор Заставний.

Новопризначений лікар почав писати грантові заявки для оновлення закладу. Коли нічого не вдалося, вся команда із 13 працівників амбулаторії взялася самостійно змінювати умови.

«Перша річ, яку ми робили, — пофарбували браму. Це був такий сигнал, що ми хочемо щось змінювати. Ми фарбували ці ворота, знімали рукавиці, приймали пацієнтів, потім знов фарбували браму — і це було фантастично весело. Колектив тут просто феноменальний. Він був до змін і готовий до них й надалі», — пригадує Ігор.

Згодом медики таки отримали гроші від сільської ради й виграли два мікропроекти — це програма від обласної ради, за якою громада шукає частину грошей на свою ідею самостійно. Ще частину у разі перемоги фінансує область.

Спільними силами, маючи півтора мільйона гривень, замінили покрівлю амбулаторії, перепланували її, утеплили фасад, зробили опалення, замінили дерев’яні вікна і двері пластиковими, а ще придбали для лабораторії нове обладнання.

«У нас був такий гемометр, яким ми робили гемоглобін ще допотопним методом, а зараз маємо ФЕК і він дуже швидко робить аналізи. Напевно на півгодини швидше аніж раніше», — каже фельдшерка-лаборантка Людмила Влодзяновська.

Місцеві такими змінами не можуть натішитися. Пацієнт амбулаторії Ярослав Гричан розповідає — раніше взимку було дуже холодно, дітей не могли й нормально оглянути, а щоб здати матеріали для аналізів доводилося йти у вбиральню на вулиці.

«Приміщення теж що й було. Хоч звісно воно мало не приємний вигляд, а зараз все дуже гарно зроблено. Охота лікуватися в такому закладі! Особливо лікар от цей молодий, але такий відповідальний, він так відчуває людську біль. Я дуже задоволений ним», — каже Ярослав Гричан.

Попереду в працівників закладу ще більше змін — хочуть реконструювати приміщення старої лікарні, щоб зробити там більшу амбулаторію, або ж звести нову, де буде житло для лікарів. Ще — придбати службову автівку, бо зараз не мають чим їздити до важкохворих.

Зміни будуть і в житті Заставного. Його контракт закінчився і тепер чоловік планує допомагати реформувати лікарню вже в іншому селі. Працювати у Львові каже ніколи хотів.

Ірина Саєвич, Львівська область, Громадське радіо.