Як працюють реставратори у Софійському соборі? (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Як працюють реставратори у Софійському соборі? (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Дослідники кажуть: знайшли підтвердження тому, що собор мав не одного, а двох будівничих

Риштування, що стоїть зараз у Софійському соборі, майже сягає склепіння. Поки відвідувачі оглядають храм внизу, нагорі реставратори знімають олійні нашарування з мозаїки, очищають її від бруду та пилу та заново шпаклюють окремі ділянки стін.

Реставратори розповідають: їхня робота дозволяє не лише відновити оздоблення храму, а й дізнатися про невідомі раніше деталі його історії.

Доктор історичних наук Надія Никитенко каже: у ході робіт дослідники знайшли підтвердження тому, що собор мав насправді, двох, а не одного будівничого. Це київські князі Ярослав та Володимир. Володимир заклав храм, але не встиг завершити розпис; завершив оздоблення його син Ярослав.

“Собор нам дав такі відповіді, яких жодне інше джерело дати не може. По-перше, мозаїки і фрески Софійського собору буквально співають славу не Ярославу, а Володимиру і Анні. А в усі часи твори мистецтва прославляли своїх замовників”, — пояснює Надія Никитенко.

Разом з цим, науковці та реставратори досліджують графіті — написи на фресках Софійського собору. Найдавніші з них налічують 1000 років.

“Виникли ці написи на фресках. Тобто Софія не тільки стояла, а вже була прикрашена. У 1015 році Володимир помер. А він був замовником. Він платив гроші за створення цього храму. Оця зміна замовників завжди позначається на самому храмі, на архітектурі та на розписах”, — каже дослідниця.

Коли князь Володимир помер, роботи були призупинені, пояснює Надія Никитенко. Місто і сам храм переходили з рук в руки, над подальшим оздобленням ніхто не працював — аж до того часу, поки до влади не прийшов князь Ярослав.

“Він новгородський князь. Батько не заповідав йому стати наступником. Він силою узяв владу в Києві, і йому треба було заявити про себе як про достойного спадкоємця Володимира. І він проголосив одразу своє кредо: закінчити те, що не завершив Володимир. Це стосувалося передусім Софії Київської. Тоді треба було швидко завершити собор – а він був уже майже на стадії завершення — і освятити храм”, — пояснює Надія Никитенко.

Але зробити мозаїчні оздоблення тих ділянок, що ще не були завершені, за такий короткий час було практично неможливо. Саме через це деякі фрагменти центральної частини храму розписали фресками.

Це — не єдине, на що звертають увагу реставратори і науковці. Деякі частини вже готових мозаїк пізніше замінили фресками, розповідає хімік-технолог Роман Гуцуляк.

“Найважливіший момент — це період формування мозаїчного і фрескового розпису в соборі. В ході наших досліджень реставратори на північно-західному стовпі відкрили ділянки, де ми побачили, що під мозаїкою є фреска”, — розповів Гуцуляк.

Спочатку дослідники вважали, що це також фрескове доповнення до мозаїки. Але пізніше виявилося, що фрескова та мозаїчна штукатурки знаходяться на різних рівнях – пізніша мозаїка накладена на фреску. Дослідники припускають, що таким чином у різні часи заміняли фрагменти розписів, що руйнувалися чи осипалися.

Деякі мозаїки натомість попередні реставратори покрили олійною фарбою. Зараз її відмивають, щоб повернути розписам їхній автентичний вигляд. А ті частини, що виявилися виконані різними техніками — консервують. Реставраційні роботи планують завершити до кінця цього року.

Останнi новини