Розділений війною: як відроджується Національний парк «Меотида»?

Національний природний парк «Меотида» простягнувся уздовж Азовського узбережжя від Кривої коси в Новоазовському районі до Білосарайської коси у Мангушському. 14 тисяч гектар акваторії Азовського моря – теж частина парку.

«Меотида» – одне з наймасовіших місць гніздування та міграцій птахів, більшість з яких у Червоній книзі. Саме тут – єдине місце гніздування кучерявого пелікана в Європі. Саме тут існують такі види як бджолоїдка звичайна, крячок рябодзьобий, мартин каспійський, невеликий кулик, травник, ходулочник, шилодзьобка, пеганка, кряк, розповідає Надія Долгова, виконуюча обов’язки керівника парку.

«Під час осінньо-весняного періоду, коли плавні Білосарайської коси заповнюються водою, там накопичується велика кількість птахів. Навесні, коли вони прилітають на прольоті, вони годуються, роблять першу викладку яєць, висиджують потомство і потім наступає час, коли лимани осушуються, вони відлітають в більш заводненні ділянки. А на цих ділянках починає рости чудова рослинність і тут вже з’являються інші мешканці і птахи», – говорить директорка.

Для природи та екології не існує кордонів

Надія опікується територією парку з 2015 року. Втім, ці місця вона знає з дитинства.

«З «Меотидою» я знайома з самого дитинства. Мій покійний батько пропрацював в парку більше 15 років. Я постійно перебувала з ним поруч. Ми їздили по територіях, писали разом з ним звіти. І він мене зацікавив такою роботою», – розповідає жінка.

Після смерті батька їй запропонували посаду у службі охорони парку, а потім вона стала начальником охоронного відділення Білосарайської коси.

Її головування припало на нелегкі часи для нацпарку. Війна розділила його навпіл – близько п’яти тисяч гектар залишилися на нині непідконтрольній території.

Раніше головний офіс парку був у Новоазовську. З початком бойових дій він переїхав до Урзуфу. Зміна локації була важкою. Вивезти вдалося не все. І не всіх.

«Ми вивозили речі з окупованої території, і бухгалтерію, і комп’ютери на своїй власній машині. Це було досить небезпечно, тому що, коли в останній раз ми з чоловіком потрапили під обстріл і більше ми не стали. Мій чоловік і в підвалі сидів, його допитували. Це було небезпечно», – розповідає Надія Долгова.

Та частина колективу, що вирішила переїхати, фактично опинилася посеред степу майже без нічого.

Влаштуватися на новому місці допомогли волонтери. Частину меблів, комп’ютери, принтери, навіть мікрохвильовку та обігрівач придбали завдяки благодійнику з Канади. Стільцями допомогла база відпочинку та сільрада. Приміщення надала місцева амбулаторія.

«Це був абсолютний сарай, який ми власноруч приводили до ладу. Все, що тут є – зроблено силами волонтерів і нашими власними, починаючи від фотографій і стендів, у які ми вкладали зі своїх зарплат. Купували і оформляли хоч якось приміщення», – каже Надія.

Наразі парк немає ні автомобілів, ні морського транспорту. Інспектори моніторять територію на своїх автівках, власним коштом оплачують ремонт та пальне.

Мінекології виділяє кошти лише на зарплатню. З початком війни від них відмовилися й іноземні донори.

«Бояться фінансувати нашу організацію, тому що ми прифронтові і всі думають, що і тут на цій території буде війна і буде те ж саме, що з Новоазовськом. Тому що, туди гроші вкладали і все залишилося там. Ми перейшли сюди і нас перестали фінансувати повністю», – говорить керівниця.

Слідкувати за тим, що відбувається на окупованій території парку, спеціалісти не можуть. Для того, щоб точно знати, яким чином вплинули бойові дії на заповідну територію, треба поїхати туди – порахувати колонії птахів, подивитися на місцину. Зараз це неможливо.

«Коли тільки почалася війна і на Кривій косі були бойові дії, то колонія птахів була розбита, знищена. Можна так сказати, пелікан не гніздився кілька років. На сьогоднішній день пелікани знову загніздилися. Так територія нами зараз не контролюється, але розумієте, для природи та екології не існує кордонів», – пояснює Надія.

Не можуть орнітологи та інспектори навідати і острів Ляпіне біля селища Виноградне, яке знаходиться неподалік від лінії розмежування.

«Треба реєструватися в сільраді, приїжджати за перепустками – це один фактор. А другий – я відповідаю за кожного співробітника, на даній території далеко не безпечно, і відпускати туди співробітника, якого, не дай боже, вразить якась випадкова куля або буде обстріл, і він загине – я на себе не хочу це брати».

Щоб потрапити на край Білосарайської коси, співробітники парку мають домовлятися про дозвіл з прикордонниками.

У 2015 цю місцину зайняли українські військові через те, що сюди з моря можна зайти одразу з декількох сторін.

Нацпарк змушений захищати свою територію від забудовників та браконьєрів

Як і більшість заповідних територій, «Меотида» потерпає від незаконних забудов та браконьєрів.

На заповідній території Білосарайської коси розпаювали землі і люди отримали державні акти на землю. Хто це зробив, яким чином і коли, на сьогоднішній день з’ясовується в судах.

«Яким чином, земресурси підписали документи, знаючи про те, що там знаходяться національний природний парк? Так тут навіть не йде мова про національний парк, тут йдеться про заказник Білосарайська коса, який був створений в 1926 році. Тобто заказник існував ще з 1926 року, і в його законодавчій базі прописано, що не має ніхто права забудовуватися і вести будь-яку діяльність».

Попри ці проблеми парку вдалося відродити популяцію тварин. Цьому сприяла заборона на полювання на території Донецької області.

А от з морським розмаїттям – проблеми. Надія розказує, що майже щоденно вони бачать, як величезні трали разом з рибою збирають з дна і водорості. Які є не тільки кормом для риби, але й місцем для відкладання ікри.

«Кожен день ми телефонуємо в прикордонну службу, в рибінспекцію. І коли рибінспекція на воді, трали не заходять до території нацпарку, як тільки вона припиняє свою роботу, тому що ми всі працюємо з 8 до 17, то відразу ж трали заходять в нацпарк. Ми нічого не можемо зробити, тому що у нас немає човнів, ми навіть не можемо поїхати їх проконтролювати».

Нове життя Національного парку «Меотида»

Незважаючи на бойові дії та скрутний матеріальний стан, у заповіднику все ж бачать зміни на краще.

Завдяки тому, що на край Білосарайської коси не допускають туристів, там вперше за три роки з’явилася колонія крячків. Вперше на гніздування прилетів морський голубок.

На четвертий рік війни їм все-таки вдалося привернути увагу іноземних колег. Цього року «Меотидою» зацікавилися Литва. Після декількох візитів Асоціація нацпарків Литви уклала угоду про партнерство з нацпарком у Приазов’ї.

Ще один проект, «екологічна тропа», допомагає втілити Чехія. Це буде перший облаштований туристичний маршрут у парку. Відкриття планується вже цієї осені.

Вікторія Савицька, Маріуполь, Громадське радіо