Провести Мар’яна Найду в останню путь прийшло зо півтисячі львів’ян — це рідні, побратими, друзі дитинства й звичайні містяни. Ті, хто знав, хлопця пригадують: він ніколи не вмів закривати очі на несправедливість, саме тому, як тільки почалася війна пішов на фронт. Тоді йому було 18 років.
«Він був надзвичайно світлою і доброю людиною. Завжди виступав за справедливість, йшов до кінця й ніколи не брехав. Таким чесним ми його й запам’ятаємо», — каже Юлія Юхимук, подруга з якою хлопець дружив із дитинства.
До війни Мар’ян вчився у львівському автомобільно-дорожньому коледжі Львова. Викладачі теж прийшли попрощатися із хлопцем, пригадують, що він був наполегливим і відповідальним. Про це ж говорять і побратими із батальйону «Донбас». Саме там хлопець служив спочатку. У вересні 2016 року перейшов у «Айдар». Владлен Пахолка, старшина першої роти батальйону «Донбас», розповідає, що тоді підрозділ зняли з передових позицій, а Мар’ян і ще декілька його побратимів хотіли бути в епіцентрі військових дій тож доєдналися до «айдарівців».
«Коли вони прийшли на війну, то одразу потрапили у саме пекло Широкінських подій, пройшли навчання і пішли воювати. Сміливі, молоді хлопці. Він вирізнявся тим, що був дуже веселим. Він був наймолодшим і найвеселішим. Завжди усміхнений. Він хотів воювати доти, доки окупант є на нашій землі», — каже Владлен Пахолка.
Попри юний вік хлопець думав і діяв як дорослий чоловік, та в душі все ж залишався дитиною, пригадує його побратим з позивним «Грек». Перед загибеллю дуже тішився, що придбав автівку й мріяв отримати права водія, розповідають побратими.
«У нього позивний «Нейтон». Уже не пам’ятаю точно, чому саме такий, але знаю, що він пов’язаний з літературою. Мар’ян багато читав, писав вірші, дуже гарно декламував вірші. Це був хороший син України. Він дуже принциповий і безкомпромісний. Шкода, що такі люди ідуть, бо таких хлопців мало», — каже побратим загиблого із батальйону «Донбас» на позивний «Бендер». Чоловік пригадує, що менше місяця тому гуляв разом з Мар’яном Львовом. Хлопець говорив, що не збирається іти з війни.
Боєць загинув 23 серпня, у День прапора. Тоді поблизу Кримського диверсійна група бойовиків пішла у наступ. Бій розпочався о четвертій ранку й тривав п’ять годин. Боєць другої штурмової роти батальйону «Айдар» на позивний «Грек» був поруч з загиблим в останні хвилини його життя.
«Нас вирішили привітати. Поклали зв’язок, тож ми залишилися без зв’язку, не знали, що відбувається на сусідньому ВОПі (взводний опорний пункт – авт.). Там фактично було вбивство. Хлопці героїчно загинули. Мар’яна розстріляли впритул. Він прикрив собою пораненого. Якраз перед ним, травмували його найкращого друга, військового з позивним «Лазар». Мар’ян врятував його життя», — каже «Грек».
Друг хлопця вижив і тепер проходить лікування. Унаслідок цього штурму, за словами «Грека», бойовики хотіли закріпитися на новій позиції, та не змогли.
Рідні ж Мар’яна розповідають: спершу і не здогадувалися, що він пішов воювати. Про своє рішення юнак сказав матері лише згодом.
«Комусь мало землі, комусь мало сонця під тим небом, за що ту дитину вбили? Кому легше? Як жити далі мамі? Йому був тільки 21 рік. Ми справді не знаємо, як жити без нього», — каже Ігор, родич хлопця.
Мар’яна поховали на Личаківському кладовищі, поруч з іншим бійцями, які полягли на сході України. Під час поховання виникла сутичка через релігійний обряд. Один із чоловіків у мікрофон заявив, що хлопця потрібно поховати за язичницьким звичаєм. Під час свого виступу він дістав сокиру й поклав її у могилу. Згодом, коли, за звичаєм, стріляла почесна варта, один із присутніх дістав пістолет і теж випустив кулі у небо. Декілька молодиків поводилися агресивно щодо родичів загиблого і священнослужителів. Згодом на місце прибуло до десяти машин правоохоронців.
Хлопця поховали за християнським обрядом. У нього залишилися мама і молодший брат.