«Уламок зупинився у 3 мм від серця». Бійці та їхні родини нагадують про війну і про себе

«Уламок зупинився у 3 мм від серця». Бійці та їхні родини нагадують про війну і про себе

Учасники бойових дій, ветерани і родичі загиблих військових з’їхалися в Карпати. На вихідних у закарпатському селі Стужиця проходить форум «Загартовані війною»

Злива і грім. Військові ховаються під стріхою альтанки. Така погода викликає у них сильні асоціації. Тут, у закарпатських горах, військові пригадують обстріли на сході.

Viyskovi Perechikuyut Zlyvu I Grozu

Поруч з військовими — люди в цивільному. Переважно жінки старшого віку. Одна з них — Тетяна Гамсахурдія. Приїхала, аби отримати нагороду за сина Давида. Уже майже два роки, як його немає в живих, тому всі нагороди, зокрема і орден «За мужність» від президента України, отримує вона. Пані Тетяна крізь сльози розповідає, що у 1992 році сім’я, втікаючи від війни у Грузії, переїхала до України. Тоді Тетяні вдалося врятувати трирічного сина, однак цього разу війна забрала його.

Tetyana Gamsahurdiya Otrymuye Nagorodu Syna

«Він дуже багато спілкувався з 15-им батальйоном. З хлопцями, які з Дебальцевого вийшли. Мені сказав так: «Якщо моя доля, то я повернусь. А так — можна потрапити в автомобільну аварію, цегла на голову може впасти». Й обманював, звичайно, усі ці півроку. Щодня дзвонив і казав: «Шахта «Бутівка» — ми зовсім поруч з ними. 50 метрів. Ми навіть чуємо, як вони спілкуються один з одним, тому нас не бомблять. Ти не переймайся, мамо», — пригадує Гамсахурдія.

Na Zakarpattya Pryyihaly Viyskovi Veterany Ta Rodychi Zagyblyh Biyciv Z Usiyeyi Ukrayiny

Давид Гамсахурдія — грузин за походженням. Досконало знав українську. На схід  пішов добровольцем. Після поранення був у комі. Мати весь час знаходилась біля нього у шпиталі Дніпра, тримаючи за руки. У той час його намагалися врятувати сотні людей.

«Його поранили. 22 дні був у лікарні Мечникова. У реанімації. На три дні прийшов до тями. Коли Риженко оголосив, що кров закінчується і переливати нема що, 500 людей прийшли здавати кров у лікарню. У 300 прийняли, а 200 не вистачило пробірок. І так за нього вся країна піднялася», — розповідає Тетяна Гамсахурдія.

Myhaylo Cunyak Povidomlyaye Materi Zagyblogo Biycya Shcho Maye Yogo Foto I Video

В одному бліндажі пліч-о-пліч з Давидом захищав Україну і Михайло Цуняк. Нерідко ділили одне ліжко на двох. Нещодавно Михайло знайшов у своїх файлах неоприлюднені раніше відео за участю Давида і пообіцяв передати їх матері. Сам же Михайло Цуняк провів у зоні АТО два роки.

«Ми заїхали у Луганський аеропорт з проривом, з втратами. Далі була задача не сидіти в аеропорту, а просуватися далі, займати стратегічні позиції. Підступний мінометний обстріл. У зв’язку з тим, що ми не почули виходу міни, не встигли забігти в укриття, то поранено було мене і ще одного бійця. Уламок зупинився у 3 мм від серця, на передній стінці перикарда. Хірурги сказали, що я в титановій сорочці народився», — пригадує Михайло Цуняк.

Myhaylo Cunyak

Захищати Україну у 2014 році пішов добровольцем і Владислав Пугінський. До того часу чоловік ніколи не тримав у руках зброю. Військовій справі вчився безпосередньо на полі бою. Нині ветеран очолює «Спілку учасників АТО Великоберезнянщини». Адаптуватися мусів двічі — на війні і після.

«У нас, коли приїхали, води не було. У бліндажі ж — вода по коліно. Я думав, що ми там помремо просто. От через місяць ми вже там примудрялися і танцювати, і співати, і жартували під обстрілами. Приходиш додому — тобі знову треба звикнути. От той місяць ти прокидаєшся, шукаєш біля себе автомат (бо він завжди поруч). Ти чуєш салюти, чуєш петарди — пригинаєшся. Але все це минає», — Пугінський.

Vladyslav Puginskyy

На форумі «Загартовані війною» подібних історій і доль — десятки. На захід у закарпатське село Стужиця приїхали військовослужбовці, ветерани та родичі загиблих з усієї України. Форум організували, аби бійці і їхні родини з усієї України могли зустрітися і поспілкуватися, розповідає голова «Української асоціації інвалідів АТО в Закарпатській області» В’ячеслав Харченко.

«Ми тут збираємося, щоб нагадати про себе, згадати загиблих товаришів, нагадати, що є сила, яка захищає і буде захищати нашу Україну», — каже Харченко.

Forum Prohodyv 25 26 Serpnya

Тих військових, що загинули на Сході, вшанували хвилиною мовчання. Провели молебень. Потім військовослужбовців нагородили відзнаками «За оборону шахти Бутівка» та «За оборону рідної землі». У програмі форуму — концерт, спортивні змагання, екскурсія до місця падіння метеорита «Княгиня». Не обійшлося без багаття і традиційної закарпатської страви «Бограч». Головне, заради чого приїхали, — спілкування і спогади, кажуть учасники форуму.

Ольга Павлова, Ужгород, Громадське радіо.

Останнi новини