«Наші рідні не вмирають»: як у столиці вшановували пам’ять загиблих військових

Михайлівська площа у Києві. Сьогодні тут біля золотоверхого монастиря зібралися кілька сотень військових та рідних загиблих на Донбасі бійців. У цей день люди прийшли вшанувати їхню пам’ять. Серед них родичі тримають в руках портрети загиблих бійців.

Мати загиблого в Іловайському котлі Харченко Наталія прийшла у темному одязі. Її син Євген загинув під час виходу з Іловайська у 2014 році на пожежній машині. Жінка дізналась про смерть сина з Інтернету.

«Син побачив, що Женька в списках загиблих. Ми знали, що коридор, ми знали, що вони виходять. Ми молилися, для нас це було дуже страшно. Він на зв’язок не виходив і тоді все моє життя закінчилось», — пригадує  Наталія.

27-семирічний Євген Харченко до війни був приватним підприємцем, та все-таки пішов у військо. Служив він у добровольчому батальйоні «Донбас».

«У цей день, 29 серпня, із всіх підрозділів, які були там, в батальйона «Донбас» виявились найбільші втрати. В один день загинула 61 людина. Більше втрат по жодному підрозділу немає. Чомусь, вони їх не любили, мабуть», — каже мати загиблого.

Серед тих, хто прийшов сьогодні вшанувати пам’ять загиблих зустрічаю одного із командирів «Донбасу». Командир Костянтин Кошарний пригадує, як українські військові виходили зеленим коридором:

«Перший снаряд, наскільки я пам’ятаю, потрапив у машину з червоним хрестом, де у нас було 15 важких трьохсотих. Вони загинули одразу. Потім пішла пожарка, де сидів командир першої роти. Їх там також усіх розтрощило. Ну й пішло по інших відповідно».

За даними військової прокуратури, під час виходу з Іловайська у серпні 2014 року загинуло 366 військових. Ще 429 були поранені.

Пам’ятні заходи у Києві продовжуються панахидою за загиблими. Моляться священики православної, греко-католицької, протестантської церков та мусульмани. Очолює молитву – патріарх УПЦ Київського патріархату Філарет.

Біля Михайлівського монастиря офіційно відкривають оновлену стіну з іменами загиблих військових. Їх понад 3 тисячі. Відсьогодні поряд зі стіною знаходиться електронний термінал, де можна дізнатися про кожного загиблого бійця. Координатор проекту Павло Нетьосов розповідає, що на електронний термінал збирали гроші всією Україною.

«180 тисяч гривень він коштує. Його встановили і підключили електронну книгу пам’яті. І зараз можна на стіні можна знайти кожну фотографію. Якщо людина приходить, вводить ім’я, і там зверху вказується яка секція, який рядок і яке місце», — розповідає Павло Нетьосов.

Мирослава, мати загиблого військового Петака Андрія, говорить, що для рідних важливо мати місце, де б вони могли зустрічатися:

«Людина живе, доки її пам’ятають. Наші рідні ніколи не вмирають. Вони просто поруч з нами більше не живуть. Але вони мають мати день пам’яті. Щоб про них пам’ятали. Про них загадали, їх побратими, колеги по роботі. Могли прийти до них на могилу, чи зустрітися біля пам’ятника, чи біля стіни цієї пам’яті. Для нас це важливо».

Пам’ять усіх загиблих бійців на Донбасі вшановують хвилиною мовчання.