У лікарні померла радниця міського голови Херсона, громадська активістка Катерина Гандзюк. Спочатку повідомлення про її смерть з’явилося на офіційній сторінці «Хто замовив Катю Гандзюк?» у Facebook.
«Катя померла. Деталі будуть пізніше. Прохання не турбувати родичів. Друзі протягом доби нададуть більше інформації», – сказано у повідомленні.
Пізніше смерть Катерини Гандзюк підтвердив також голова Центру політичних студій та аналітики, Віктор Таран. У поліції підтвердили інформацію про смерть радниці міськголови Херсона Катерини Гандзюк та згодом змінили кваліфікацію справи з замаху на злочин на умисне вбивство. Замовника нападу на Гандзюк поліція досі не встановила.
31 липня Катерину Гандзюк, виконувачку обов’язків керуючого справами Херсонської міськради та місцеву активістку, невідомий облив сірчаною кислотою.
У Катерини Гандзюк були опіки 40% шкіри і сильне пошкодження очей. Станом на 21 вересня повідомлялося, що Гандзюк перенесла 11 операцій.
Правову кваліфікацію справи під тиском громадськості й резонансу справи змінювали кілька разів – спочатку «хуліганство», потім «умисні тяжкі тілесні ушкодження», згодом «замах на вбивство».
25 вересня слідчий у справі про напад на Катерину Гандзюк погодився розглядати інцидент як спробу вбивства на замовлення.
Слідство вважає, що причиною нападу могла стати професійна діяльність Катерини Гандзюк на посаді виконувачки обов’язки керівника апарату Херсонської міської ради. Друга версія — «активна громадянська позиція, а також її громадська та політична діяльність як активіста».
26 вересня Гандзюк вперше заговорила на камеру після нападу, записавши відеозвернення.
Нижче приводимо повний текст відеозвернення Катерини Гандзюк.
«Всім привіт, друзі. Мені не дуже дозволяють багато говорити, тому я не буду говорити дуже багато. По-перше, хочу подякувати вас всім за те, що я жива.
Хочу подякувати за ваші хороші слова — вони дуже мотивують.
І хочу подякувати за погані слова — вони насправді мотивують ще більше — вийти з лікарні, якомога швидше.
Так, я знаю, що виглядаю зараз погано. Але, принаймні, мене лікують. Мене лікують добре українські лікарі. І я точно я знаю, що я виглядаю зараз набагато краще, ніж виглядають в Україні справедливість і правосуддя. Тому що їх сьогодні не лікує ніхто.
Мені дуже важко. Мені важко записувати це звернення. Але це — набагато простіше, ніж нашій країні перетравлювати всю цю величезну кількість регіоналів, сепаратистів та «мусорів», яку вона має перетравити для того, щоб хоч якось вижити.
Я досі не знаю імені замовника нападу на мене. Гандзюк — це не просто моє прізвище. Це прізвище в ряду 40 інших прізвищ постраждалих від нападів, що сталися за останній рік. За останній рік в Україні сталося 40 нападів на громадських активістів. Замовники жодного з яких не були названі. Найгірше — половину з цього списку я знаю особисто. Це найбільше мене жахає: половина цього списку — особисто відомі мені люди.
Інших я не знаю. Але тим не менше, кількість ця просто вражає.
Напад на Устименка — не розкрито.
Напад на Булаха — не розкрито.
Три напади на Стерненка — жоден з яких не розкритий.
Десятки прізвищ— 0 замовників:
– Лісічкін
– Сторожук
– Пилипчук
– Петіченко
– Бичко
– Шабунін
– Кузаков
– Козьма
– Мокряков
– Філіпас
Більше 40 нападів за останній рік. Хто замовив всіх цих людей?Хто покриває замовників? Чому така кількість розслідувань саботується? Чому ми маємо терпіти, поки найактивніших з нас вбивають та калічать?
Чому ми заохочуємо людей до громадської діяльності, але не можемо їх захистити?
Біда в тому, що всі ці питання стали риторичними. Але я вірю, що всі винні будуть знайдені, покарані і засуджені. І що кожен із нас буде вільним. І не буде мати в серці страху».