Родичка ув'язненого в Росії українця Шумкова опублікувала текст його останнього слова на суді

Тітка ув’язненого в Росії українця Олександра Шумкова Людмила Шумкова опублікувла текст останнього слова Олександра на суді.

У Facebook вона написала також про те, що отримала багато запитань від різних людей стосовно того, якою мовою Олександр вів промову.

«Звісно українською. Але, оскільки в суді з сил добра була присутня лише кореспондент російського видання Grani.ru Дарія Костроміна (за що їй дякуємо) вона змогла опертивно і швидко викласти події російською мовою. Тому, я вирішила викласти останнє слово мовою оригінала. І ще, вже пройшло майже дві доби з моменту винесення вироку. І не дивлячись на те, що ця подія висвітлюється не тільки українськими ЗМІ, а й СК РФ та російським судом, українська влада мовчить. Жодної реакції на вирок», — написала Людмила.

Текст промови: «Дякую. Шановний суд. Шановний головуючий. Ось і добіг фіналу розгляд даної кримінальної справи. Що ми маємо на теперішній час по даній кримінальній справі – це дуже плаваючи докази обвинувачення нібито в моєму злочині і маємо те, що мені на теперішній час загрожує 4 роки позбавлення волі, з яких я вже майже 1, 5 роки відсидів у слідчому ізоляторі.
Виникає питання, і я сам собі по-перше задаю питання чи жалкую я про те, що сталося, чи вважаю я справедливим, не справедливим те, що відбувається зі мною, і що я позбавлений волі в іншій країні.
Звісно, я жалкую і покладаю цю провину перш за все на себе, на себе, оскільки я дав себе перехитрити в оперативно-шпигунській грі і попався на підставу ворожих спецслужб.
Фактично покарання яке я вже несу, адже я вже позбавлений волі і в майбутньому мені загрожу позбавлення волі до 4 років, це по суті покарання з самого початку не за дійсно конкретні дії, а покарання за мою позицію, яку я мав і маю щодо подій, щодо майбутньої долі моєї рідної країни.
І ще будучу в 16-17 річному віці, коли я ставав на шлях українського націоналізму, я мав усвідомлювати і усвідомлював, що подібне може статися. Могло бути й гірше, і гірше ще може бути. Адже невідомо, що чекає мене в російській тюрмі надалі.
Але, як би там не було, я по-своєму дякую, навіть дякую спецслужбам РФ, прокуратурі, всій державній структурі, що такими їх діями я ще раз ствердився в правоті своїх ідей.
Наразі такий історичний період і такі події відбуваються, що не я один в подібній ситуації, а в подібній ситуації Олег Сенцов, Микола Карпюк, Олександр Кольченко,та інші українські моряки нещодавно потрапили в таку ситуацію.
І знову виникає питання чому це все відбувається. А відповідь тут проста. Те що відбувається, і те що я і всі інші названі люди, ми сидимо лише по тій причині, що Україна на даний момент не є сильною державою, і не є суб’єктом, а є лише об’єктом міжнародних відносин.
І сидячи вже тут в брянському СІЗО, в тюрмі я довго думав про своє життя, і про своє майбутнє. І якщо дай Боже живим повернусь в Україну з місця позбавлення волі, як надалі планувати своє життя і жити. І для себе вирішив, що якщо з цієї неволі повернуся живим, повернуся живим в Україну, то мушу і для себе я навіть заприсягнувся, так не побоюся цього слова, заприсягнувся, докласти максимум зусиль можливих і неможливих для того щоб змінити цю ситуацію, коли моя рідна країна є об’єктом а не суб’єктом міжнародних відносин.
Щодо конкретно моєї справи, то мене звинувачують, в тому що моя діяльність на території України нібито загрожувала, становила загрозу інтересам РФ, громадянам Росії.
Так, в процесі досудового слідства я ніколи не приховував, що приймав участь в поваленні режиму Януковича, приймав участь в АТО на Донбасі проти терористів так званої «Новоросії», і якщо ці дії загрожують, несуть загрозу інтересам РФ, то виходить даною кримінальною справою, уряд РФ визнає свою присутність на території України.
І ще, звернемось до юридичної, формально правової підстави за якою мене тут судять – це рішення Верховного Суду РФ, якщо я не помиляюсь від 17 листопада 2014, щодо організації Правий Сектор.
Цим рішенням Верховний Суд РФ заборонено діяльність організації Правий Сектор та її структурних підрозділів на території РФ. Але якщо брати матеріали даної кримінальної справи і якщо брати закони здорової логіки, то виходить Верховний Суд РФ заборонив діяльність Правого Сектору та його підрозділів по всьому світу.
Так виникає питання, а чи не багато на себе бере уряд РФ і вирішуючи які організації в яких країнах законні, а які незаконні.
І зараз, мабуть, уряд РФ відчуває свою силу, безкарність, яка нібито базуються на перемогах в Сирії …

Але згадаємо приклад 70-тих років радянського союзу, коли людей за саму ідею за слова, що радянського союзу не буде, саджали в тюрми, запроторювали до психіатричних лікарень.
Пройшло більше 30 років і що врешті решт сталося. Тому, мабуть, не буду нікого нічого просити.
На даний момент, так, я знаходжусь під судом РФ, мене судить уряд РФ в обличчі судді і обвинувачує в обличчі прокурора, який теж виконує свої обов’язки.
Але пройдуть роки, і чи не предстануть ці люди перед судом історії…
І в завершуючи свою коротку промову, я хотів би згадати слова української поетеси Ліни Костенко:
Я вибрав Долю собі сам
І що зі мною не станеться —
у мене жодних претензій нема:
до Долі — моєї обраниці.

В мене все…»

Севський суд Брянської області засудив 29-річного Шумкова до чотирьох років позбавлення волі у колонії загального режиму.

Олександр Шумков служив в ЗСУ в Херсонській області. 17 серпня 2017 він не повернувся після служби додому, а у вересні його виявили в російському СІЗО.

Російський правозахисний центр «Меморіал» визнав Шумкова політв’язнем.

23 травня 2018Олександр Шумков оголосив голодування на солідарність із ув’язеним у Росії українським режисером Олегом Сенцовим. Перед судовими засіданням Шумков перериває голодування та вживає солодкий чай та вівсянку.

У вересні тітка ув’язненого в Росії Олександра Шумкова Людмила Шумкова заявила, що відправила звернення міністру МЗС, департаменту консульської служби МЗС, посольству України в РФ та уповноваженій Верховної Ради з прав людини Людмилі Денісовій щодо погроз ув’язненому.

За її словами, Олександру Шумкову у СІЗО міста Брянськ погрожували розправою через його національність та політичні переконання.