Звіт HRW про бойові дії на Донбасі: «атмосфера повної безкарності»

Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch опублікувала річний звіт про ситуацію з правами людини у світі. Серед даних про 96 країн і територій окрему сторінку присвячено Україні

В опублікованій у четвер доповіді міжнародної організації, що базується у Нью-Йорку, зокрема сказано:

«Уже п’ятий рік на сході України триває збройний конфлікт між українськими урядовими військами та збройними угрупованнями проросійських сил. 2018 року зберігалася атмосфера повної безкарності за пов’язані з конфліктом порушення прав людини. Український уряд зробив наступні кроки у напрямку обмеження свободи вираження поглядів і об’єднань. Насильство з боку радикальних угруповань, які пропаґують ненависть, було спрямовано проти представників етнічних меншин, лесбійок, ґеїв, бісексуалів, трансґендерів (ЛҐБТ), активістів і журналістів. У Криму російська влада продовжувала переслідувати проукраїнських активістів і кримських татар за публічні виступи проти порушення Росією прав людини та окупації Криму».

Документ зауважує, що цивільні у зонів військових дій на Донбасі стають жертвами обстрілів. Дослідники наводять цифри загиблих цивільних, посилаючись на дані Спеціальної моніторинґової місії ОБСЄ в Україні: 212 осіб.

Від 2014 року від обстрілів потерпіло 740 навчальних закладів, з них 2018 року 16 (станом на жовтень). При цьому доповідь приходить до висновку, що «обидві сторони здійснювали невибіркові або навмисні обстріли шкіл і використовували їх у військових цілях».

Звіт описує ситуацію з виплатою пенсій мешканцям непідконтрольних Києву територій терміном «дискримінаційна політика».

Санітарна ситуація на контрольно пропускних пунктах є неналежною, «зокрема на території Донецької та Луганської областей, підконтрольній проросійським збройним угрупованням».

В документі сказно, що українска влада не забезпечила правосуддя у резонансних справих, пов’язаних із трагічними подіями 2014 року, як у Києві, так і в Одесі.

Відносно значне місце в тексті посідає питання злочинів на ґрунті ненависті. Зокрема йдеться про напади на ромів, ЛҐБТ, учасниць і учасників маршів за права жінок. Водночас згадується той факт, що у «березні з сайту Президента Порошенка було вилучено петицію про «припинення пропаґанди гомосексуалізму»».

Ситуація зі свободою слова підсумовується наступним реченням:

«Український уряд продовжував обмежувати свободу вираження поглядів, свободу інформації та свободу медій, обґрунтовуючи це необхідністю протистояти військовій аґресії Росії на сході України та антиукраїнській пропаґанді».

В доповіді згадано арешт редатора російського видання «РИА Новости Украина» Кирила Вишинського, інцидент з наданням дозволу на доспут до приватних даних журналістки «Радіо Свобода» Наталії Седлецької, а також смерть активістки Катерини Гандзюк.

Ситуація зі знеболенням тяжкохворих паціентів  лишається не до кінця розв’язаною, їхній доступ до ефективних препаратів надалі не забезпечено належним чином, незважаючи на реформи нормативно-правової бази останніх років.

Один із найбліьших розідів статті про Україну присвячений Криму, що від 2014 року зазнає порушень прав людини з боку окупаційної російської влади.

Крім справи Олега Сенцова звіт приділяє увагу переслідуваням кримських татар:

«Через критику окупації Криму об’єктом репресій з боку російської влади були кримські татари, яким висували безпідставні звинувачення у тероризмі та кримінально караному підбурюванні. Російська влада піддавала кримських татар переслідуванням і затриманням, проводила в їхніх домівках обшуки».

Окремо згадуються справи Ісмаїла Рамазанова, Сервера Мустафаєва й Едема Смаїлова, Сулеймана Кадирова, Еліни Мамедової та Ервіна Ібрагімова (котрий зник 2016 року).

Докумен відзначає зменшення кількості дітей, які вивчають українську мову у школах: «за даними Організації Об’єднаних Націй, у Криму кількість учнів в україномовних класах  стрімко скоротилася із 12 694 дитини 2014 року до 318 дітей 2018 року».

Водночас слово «Україна» не згадується у головній підсумковій публікації звіту, яку написав виконавчий директор HRW Кеннет Рот. Цей есей присвячено поширенню протидії впливу авторитарних правителів по цілому світі.

Частина проблем, позначених у звіті, збігається з минулорічним аналізом ситуації.