Поліція стверджує і неозброєним оком видно: був підпал — адвокатка з Луцька, якій спалили авто

У справі про підпал автомобілів луцької адвокатки Яни Чуриної та її чоловіка з’явилися нові деталі. Про це вона повідомила у коментарі Громадському радіо. Втім, відмовилася говорити, про яку саме інформацію йдеться, пославшись на таємницю слідства.

За її словами про підпал родина дізналася вночі від сусідів — вони почали стукати у їхні двері та сказали, що горять їхні автівки.

«При здійсненні професійної діяльності мною було повідомлено певним особам про те, що деяка інформація, яка їх стосується, може бути передана до правоохоронних органів. Після цього мені почали постійно надходити погрози. Деякі люди навіть приходили до офісу, вимагали повернути якісь кошти», — розповіла адвокатка.

Вона зазначила, що не надавала великого значення цим погрозам і до поліції через них не зверталася.

Заяву до поліції родина написала тільки сьогодні після підпалу.

Вона підтвердила інформацію про те, що це був умисний підпал. Каже, є очевидні докази цьому.

«Тому що машини стояли не поруч одна біля одної. Одна машина була підпалена з двох сторін, знайшли сторонні предмети, які використовувалися для підпалу. Це по машині Renault. На іншу машину, Skoda, на неї, на лобове скло, закинули горючу речовину. Знайшли шматки ганчірок. Будуть проведені відповідні експертизи. Поліція стверджує і це неозброєним оком видно, що це був підпал. Навіть, якщо припустити, що це була випадковість, то між нашими машинами стояв ще один автомобіль, який належить сторонній особі, однак, він не горів. Він постраждав частково від мого, але його цілеспрямовано не підпалювали», — розповіла Яна Чурина.

Нагадаємо, вночі у Луцьку згоріли дві автівки, які належали адвокатці Яні Чуриній та її чоловікові.

Адвокатка Яна Чуріна спеціалізується на допомозі вразливим групам. В інтерв’ю виданню «Під прицілом» вона заявила: «Найбільшою моєю гордістю є справа бійців батальйону «Світязь», а саме, відсудження у держави матеріальної компенсації хлопцям, які пройшли полон, побували в іловайському котлі. Це була досить складна справа, оскільки, відповідачем було міністерство, коли нам доводилося зіткнутися з великою бюрократичною процедурою. Ми виграли цю справу, що створило певний прецедент в Україні. Потім телефонували  атовці зі всієї України, щоб отримати консультацію».