Фото: mrpl.city
Статус дитини, яка постраждала від бойових дій отримали 33 175 дітей, з них 87 — через поранення, контузії, каліцтва, а одна дитина — через фізичне та сексуальне насильство, а решта — через психологічне насилля.
Про це під час презентації дослідницького звіту «Війна і діти» заявив заступник директора департаменту захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики Володимир Вовк.
«Не надали такий статус і офіційно відмовили 340 дітям», — зазначив Вовк.
Представник Міністерства соцполітики нагадав про правові колізії, які виникли через постанову Кабміну, відповідно до якої всі діти, які проживають на підконтрольній уряду території Луганської та Донецької областей мають право на статус постраждалих від збройного конфлікту.
«Як наслідок — демарш Сватівської райдержадміністрації, де цей статус дітям не дали, тому що, на думку представників районної вдали, там тихо, спокійно і добре», — зазначив Вовк.
Він зазначив, що нині цей статус надає перспективу того, що у майбутньому дитина отримає певні пільги або преференції.
«Поки що певні можливості такі є. Через причину завдяки якій вони отримали цей статус. Причиною може бути внутрішнє переміщення, загибель батьків, або проживання у «сірій» зоні. Звідки у нас є і можливості оздоровлювати дітей, надавати психологічні, медичні, реабілітаційні, педагогічні і інші послуги», — зауважив представник Міністерства соцполітики.
Юристка, експертка з адвокації, авторка дослідницького звіту «Діти, яких торкнувся збройний конфлікт в Україні» Ірина Лоюк зазначила, що у своєму звіті вона розширила поняття дітей, які постраждали від конфлікту і взяла за основу поняття — діти, яких торкнувся конфлікт.
«Дві категорії. Перша категорія — це діти районів бойових дій, діти окупації. Тобто, це діти, які перемістилися. Це діти ВПО. Діти, які зараз проживають зараз на окупованих територіях, діти, які проживають в «сірій» зоні, де відбуваються певні бойові дії. Друга категорія дітей — це діти комбатантів. До таких дітей ми включили дітей, чиї батьки загинули, або померли. Це діти учасників бойових дій, тому що навіть зараз ми чуємо історії про те, що така дитина може постраждати від того, що батько чи матір повернулися трохи іншими, ніж були і тяжко переживають ці події, отримавши ПТСР» — зазначила Лоюк.
За її словами, звіт створений саме для того, щоб пояснити, чому важливо законодавчо збільшити кількість категорій дітей, які постраждали від конфлікту. Наприклад, дитина чий батько чи матір перебувають у полоні не отримує ніякої допомоги, тому що у законодавстві не прописаний статус цієї дитини та її родини.
За словами Лоюк, разом з командою вони дослідили програми допомоги таким дітям у різних областях.
«Практично всі області мають ті, чи інші заходи допомоги дітям учасників бойових дій, які загинули. Окремі області мають програми щодо допомоги полоненим, або особам з інвалідністю. І знову ж таки у нас виникає певного дисбалансу. Тобто, якщо ти дитина з інвалідністю внаслідок війни і проживаєш на Житомирщині, ти маєш право на певні пільги. В той же час, якщо це дитина, наприклад, у Запоріжжі, вона ці пільги не має», — зазначила Лоюк.
Авторка звіту додала, що серед основних пільг — оздоровлення. Переважно раз на рік їх відправляють до закладів, де вони можуть оздоровитися. На її ж думку, пільги та допомога мають надаватися, відповідно до потреб дитини.
Валентина Троян, Київ, Громадське радіо