«Газове питання» було потужним важелем впливу, тому при зміні влади в Україні РФ захотіла повернути стару модель відносин — експерт

«Газове питання» було завжди одним із потужних важелів впливу на Україну. Тому при зміні влади в Україні Росія скористалася можливостями, щоб «реінсталювати» стару модель відносин у газовому секторі.

Таку думку в програмі DriveTime «Громадського радіо» висловив президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар, коментуючи підписання протоколу щодо транзиту газу, укладеному між представниками України, Росії та ЄС 20 грудня 2019 року.

Він зауважив, що навіть під час війни «газове питання» було важливим для впливу на Україну.

«Просто Україні завдяки зусиллям нового менеджменту Нафтогазу… вдалося нейтралізувати цю «газову зброю». Звичайно, була і політична підтримка з боку тодішнього керівництва країни, оскільки було прийнято рішення щодо неможливості імпорту газу з країни-агресора», — зазначив він.

За його словами, така ситуація «дуже нервувала Росію», тому при зміні влади в Україні вирішили повернути стару модель відносин у газовому секторі.

«Коли все вирішується на рівні незрозумілих закулісних домовленостей на найвищому рівні. Так було при президентстві Кучми, Ющенка та Януковича. І ми пам’ятаємо, чим все закінчилось», — сказав Михайло Гончар.

На питання ведучої, чому змінилися традиційні переговорники з української сторони, зокрема, чому в переговорах не брав участі чинний керівник Нафтогазу Андрій Коболєв, а, натомість, був помічник президента Андрій Єрмак, Михайло Гончар нагадав про зустріч у «нормандському форматі» в Парижі, в яку росіянам вдалось «вбудувати» двосторонню зустріч Зеленського і Путіна щодо газових питань.

«Тепер ми спостерігаємо появу політичної надбудови над переговорним процесом стосовно транзиту газу  через Україну, який здійснювався у тристоронньому форматі — Україна-Росія-Європейська комісія. Тут росіянам вдалося все переформатувати на свою користь, і ми бачимо появу в переговорному процесі фігур, яких не мало бути. Наприклад, помічник президента, який не є фігурою, адекватною для участі у цьому форматі… Думаю, що замисел у тому і полягав з російської сторони, щоб якимось чином «торпедувати» позиції Нафтогазу України, які виглядали переважно перед позицією Газпрому. Газпром програвав Нафтогазу України. Нафтогаз, на відміну від 2009 року, не має боргів перед Газпромом, навпаки Газпром має борг перед Нафтогазом. Нафтогаз успішно вів процес у Стокгольмському арбітражі проти Газпрому, а не навпаки, плюс санкції з американського боку стосовно Північного потоку-2», — сказав експерт.

«Тому росіяни були в розпачі, і вони чудово розуміли ситуацію з прогнозом на тиждень вперед щодо американських санкцій… тому вони зробили оце переформатування в Парижі, яке тепер дає свої наслідки, — зауважив він.

Проте експерт підкреслив, що не треба «надмірно драматизувати ситуацію».

«Це просто папірець, на якому сторони написали позиції, які вони узгоджують» — наголосив Михайло Гончар, та підкреслив, що особи які підписували протокол, усвідомлюють свою відповідальність за це.

Також він звернув увагу на те, що в протоколі, який був підписаний 20 грудня, закладена модель, «трансформації місії Нафтогазу».

«Якщо раптом так трапиться, що це буде імплементовано, то Нафтогаз практично перетвориться на агентську структуру Газпрому в Україні. Ось в чому трагедія», — зазначив експерт.

За його словами, наразі Нафтогаз має потужний потенціал опірності, що було «основним некомфортним для Росії чинником», який і змусив придумати ось таку «хитру конфігурацію».

«Якщо поглянути на формулювання, які містяться у протоколі, то там дуже дивне формулювання, що Нафтогаз відіграватиме роль, компанії-організатора транспортування газу, від Газпрому — практично оператора газотранспортної системи, далі — в Європу. Це практично означає агентські послуги», — зазначив він.

Крім того, експерт підкреслив, що в протоколі не відображені певні механізми, «які б мали там бути». Зокрема, можливість Нафтогазу звернення до арбітражів, гарантію збереження транзиту тощо.

«Тому питань там виникає дуже багато, і іноді складається враження, що сторони намагалися їх умисно обійти, щоб досягти так званого компромісу… Виграш в української сторони по суті в одному — те, що Газпром має сплатити кошти по рішенню Стокгольмського арбітражу в сумі практично 3 млрд дол. І він згоден, і не еквівалентом —  газом, а грішми. Хоча, Газпром і так має це зробити. Загалом, тут більше запитань, ніж відповідей», — наголосив Михайло Гончар.

Нагадаємо, між представниками України, Росії та ЄС 20 грудня був підписаний протокол, який засвідчує наміри сторін до 29 грудня врегулювати всі спірні питання з метою продовження транзиту газу теріториєю Україні з 1 січня 2020 року.