Заборгованість зі сплати ЄСВ не стане причиною переведення зі спрощеної системи оподаткування на загальну — ДФС

Державна податкова служба опублікувала роз’яснення до Податкового кодексу у зв’язку із заборгованістю фізичних осіб-підприємців (ФОПів) зі сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ).

Про це йдеться у статті офіційного видання Державної фіскальної служби.

Зокрема зазначається, що заборгованість зі сплати ЄСВ не стане причиною переведення зі спрощеної системи оподаткування (яка передбачає сплату лише одного податку та збору та не передбачає ведення складної бухгалтерської звітності) на загальну (яка передбачає складну систему звітності та сплату багатьох податків).

Фактична відсутність покарання за несплату ЄСВ можлива через трактування цього платежу: на відміну від єдиного податку, який сплачують ФОПи, ЄСВ є внеском, тобто на нього не поширюється поняття «податковий борг».

«Тобто борг із сплати ЄСВ не є податковим боргом і не є підставою для виключення такого платника з реєстру платників єдиного податку. Але розстрочення та відстрочення сум заборгованості із ЄСВ не передбачено, заборгованість не підлягає списанню», — повідомили у податковій.

ФОПам потрібно було сплатити ЄСВ за останній квартал 2019 року до 17 січня. У разі несвоєчасної сплати виникає борг.

16 січня Рада ухвалила закон, яким підняла ліміти максимально допустимого доходу за рік, який можуть мати ФОПи. Так, нові ліміти складуть :

для 1 групи ФОП 1 мільйон гривень (замість 300 тисяч гривень);
для 2 групи ФОП 5 мільйонів гривень(замість 1,5 мільйона гривень);
для 3 групи ФОП 7 мільйонів гривень (замість 5 мільйонів гривень).

Крім цього напередодні Нацбанк повідомив, що заборонить ФОПам використовувати кошти з бізнес-рахунків у банках на особисті потреби. Однак згодом від такої заборони вирішили відмовитися та передати встановлення такої заборони у розпорядження податкової.

Єдиний соціальний внесок — це платіж, який сплачується до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування. підприємці та самозайняті особи сплачують цей платіж із мінімальної зарплати за себе. За найманих осіб такий платіж сплачує роботодавець. Його розмір складає 22% від фонду оплати праці працівника.