Голод, безробіття, вразливість від поліції. Українські бездомні через карантин залишилися без можливості заробити на прожиття і сходити до вбиральні. Зачинено пункти прийому металобрухту, не беруть людей зараз і на поденні роботи. Як виживають бездомні в умовах карантину і як вплинуть на них нові обмеження?
«Це маска, листівки, вологі серветки, санітайзер», — голова благодійної організації «Спільнота Святого Егідія» в Україні Юрій Ліфансе роздає безпритульним людям індивідуальні набори для захисту від коронавірусу та бутерброди на сніданок.
У сквері імені Ушинського на Солом’янці набори отримують близько 10 людей. Станіславу приймати допомогу ніяково.
«Роботу перекрили. Так би пішов, попрацював, заробив. А зараз ходити, щоб люди допомагали — неприємно, соромно», — каже він.
Станіслав разом зі старшим братом Олексієм розповідають: раніше працювали вантажниками на Солом’янському ринку. До Києва приїхали з Одеси у 2018 році. Живуть або в хостелах, або у знайомих. А зараз — у покинутому будинку неподалік.
«Та ну теж знайомим треба щось принести. За світло заплатити. Ну прийняв мене знайомий — що, він мене буде годувати, поїти?», — запитує Станіслав.
«Прийомки» (пункти прийому металу чи макулатури — ред.) зачинили. Раніше можна було якогось металу принести, макулатури. А зараз все позакривали — і що робити? У Одесу я виїхати не можу, все перекрите. Грошей назбирати, «попутками» доїхати — немає, де заробити», додає Олексій.
Маски у братів є. Зараз будуть ще й на заміну. Віталій теж отримав набір для захисту. Але вірить більше у внутрішні сили організму.
«Жоден волоцюга ще не захворів на коронавірус. У нас трохи міцніший імунітет. Самі розумієте: ми на вулиці живемо. Доводиться організму сильніше боротися», каже він.
Голова «Спільноти Святого Егідія» в Україні Юрій Ліфансе вважає таку думку міфом.
«Це їхні легенди. Вони помирають у 40 років. І це, на жаль, правда. Ми бачимо, як швидко помирають люди», — каже він.
Волонтер роздає безпритульним їжу 20 років. Розповідає: насправді здоров’я бездомних слабше, бо всі хвороби вони переносять на ногах. Але під час пандемії коронавірусу такі люди дійсно виявилися більш захищеними.
«Мало соціальних зв’язків. Є маленька група, в якій вони постійно перебувають. Якщо туди не потрапить хвороба, вони переживуть і не захворіють», — сподівається він.
Значно складніше людям без постійного житла і заробітку зараз не померти від голоду, додає волонтер.
«Першими карантинні заходи відчули на собі бездомні люди. У одну мить закрилися «прийомки», транспорт не ходить, закрилися пункти громадського харчування, благодійні роздачі. Вони опинилися в пустелі. Просто на вулиці з’явився голод. Поступово їх звільнили всіх, вони працювали на не дуже кваліфікованих посадах. Коли їх звільнили, їм немає, за що оплатити хостели. І просто вулиці опинилося ще більше народу», — зазначає Юрій Ліфансе.
Із 6 квітня Кабмін посилює карантин в Україні. Зокрема, із понеділка на вулиці не можна з’являтися без документів. У Віталія документів немає взагалі.
«Вибачте, будь ласка. Але навіть якщо мене захочуть оштрафувати — за що? Мені жити якось треба. Поїсти треба щось знайти. Якщо я буду сидіти на одному місці, я від голоду помру», — каже чоловік.
Заступник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко поки не зміг пояснити, як бути таким, як Віталій.
«Карантин такого масштабу у незалежній Україні запроваджується вперше. Звісно, що не без тертя, не без поточних моментів. Я думаю, що, якщо будуть конкретні проблеми, ми будемо доповнювати і покращувати положення про карантин, як це було зроблене кілька разів. Я думаю, що це питання ми вивчимо окремо», — обіцяє Антон Геращенко.
Юрій Ліфансе розповідає: за приблизними підрахунками, в Києві 10 тисяч бездомних людей. І є кілька способів їм допомогти. По-перше, можна переказувати гроші організаціям, які годують безпритульних. По-друге, можна готувати і пакувати їжу вдома. По-третє, волонтери потрібні і на роздачах їжі. Стежити за місцями таких акцій можна в соцмережах за хештегом #не_начхати.