184 дні я ставлю собі питання «за що?» — Кузьменко на суді

184 дні я ставлю собі питання «за що?» — Кузьменко на суді

10 червня Київський апеляційний суд почав розгляд апеляційної скарги захисту підозрюваної у справі щодо вбивства журналіста Павла Шеремета, лікарки і волонтерки Юлії Кузьменко на продовження терміну тримання її під вартою.

Під час засідання Юлія Кузьменко брала слово, її звернення тривало 13 хвилин.

Суд не задовольнив скаргу сторони захисту на рішення про продовження строку тримання під вартою Юлії Кузьменко і залишив її під вартою до 24 липня.

Повний текст промови Юлії Кузьменко. 

Шановна судде, шановні присутні у залі, станом на сьогодні я перебуваю під арештом 184 дні. Під арештом в принципі взагалі важко, але найважче перебувати під арештом, коли ти не винен.

Ні я, ні Антоненко, ні Дугарь не здійснювали цього злочину. Більше того, ніхто з нас немає до цього навіть найменшого стосунку.

Я говоритиму про себе. Усі ці 184 дні я ставлю собі два питання: «за що?» і «чому саме я?». І у мене немає на них відповіді. Я не знаю, за що 184 дні моя дитина чекає на мене вдома. Це не психологічний вплив на суд, це — факт.

Ці 184 дні засновані не на фактах і навіть не на доказах. Вони засновані, як казав мій захисник, на великій кількості припущень. Вони засновані на експертизах про які ви всі чули, всі знаєте, всі пам’ятаєте.

Ці 184 дні засновані на орієнтовному мотиві.

По-перше, я не розумію, чому мені у 2016 році треба було хотіти дестабілізації. У мене було де жити, у мене була машина, у мене дитина, у мене була хороша зарплата, у мене була робота. Окрім складнощів по роботі, бо це категорія А по шкідливості через випромінювання.

Я не можу сказати, що належу до тієї категорії, яка повинна скаржитись. І що це взагалі за логіка така: раптом що тебе не влаштовує, то хотіти дестабілізації.

Уже зараз то я знаю, що це все розглядається у стінах іншого суду, але тим не менше є питання, бо саме ці моменти забезпечили мені цих 184 дні.

Виявляється, що ми застосовували якусь там термінологію. Але термінологію я застосовую практично щодня, бо маю спеціалізацію. Я — кандидат медичних наук, заввідділення. Є 200 вроджених пороків серця і вони між собою комбінуються. Якщо якась термінологія незрозуміла, то вкажіть, яка саме.

Щодо псевдо. Так, я волонтер. А враховуючи те, що практично всі хлопці, які воюють, користуються псевдо чи позивними, це питання безпеки. І як більшість волонтерів я не знаю імен і прізвищ хлопців, яким я допомагала, і не повинна, за великим рахунком, їх знати. Тому — так, позивні використовуються. Тому, будь ласка, якщо якісь позивні викликають сумніви, то скажіть, які саме. Адже за кожним позивним стоїть реальна людина.

Також вказано, що мене і Антоненка вибрали як людей, які мають навички володіння зброєю. По-перше, це фраза, що не має ніяких фактів. На момент до 20 липня 2016 року перед цим я на Донбасі була у трьох поїздках і одна поїздка у Харківську область. Три поїздки на Донбас це було півтори доби: приїхала, переночувала і поїхала і чотири доби. Найдовше моє перебування на Донбасі зайняло чотири доби, коли був Дебальцівський котел. Я була в медпункті, допомагала дівчата, бо поступало дуже багато бійців.

Скільки я там була, що робила, чим займалась, можна запитати у батальйонів, де я була. Є багато свідків, які розкажуть, що я там робила. Від моменту, коли я востаннє була на Донбасі, я довго не їздила, бо було багато волонтерів, і не було необхідності. Із кінця 2016-го я знову почала їздити, коли кількість волонтерів зменшилась.

18, 19, 20 липня зафіксовано як я провела по годинах, зі свідками. У ті дні я взагалі не була на правому березі, я була там, де проживаю, на Позняках.

Щодо телефонних розмов. Усі ті телефонні розмови були у 2019 році. Там немає жодної згадки про Шеремета. Щодо розмов про «гради», то так, волонтери іноді можуть обговорювати зброю, якусь ситуацію. Завжди можна вирвати з контексту одну фразу. У матеріалах є повністю, про що ми говорили.

Питання сакральної жертви. Розмовляють дві баришні, одна з яких взагалі сидить в декреті. Це абсолютно приватна розмова. І з тридцятихвилинної розмови вирвані якісь шматки, які красиво подали.

Але я хочу сказати, що якщо прослуховувати розмови будь-якої людини впродовж місяців, то, мабуть, з рецепту борщу при правильній вирізці можна зробити хороший терористичний акт.

Щодо кудись поїхати. Окрім того, що я не можу кудись поїхати у зв’язку з епідемією, взагалі якось несерйозно виглядає.

Я не збираюсь нікуди їхати з цієї країни, бо тут у мене все. По-перше, тут у мене сім’я, тут у мене дім, тут у мене робота, тут у мене посада. Тут в принципі усе, що є. Я не олігарх, у мене немає нерухомості за кордоном. Що я за кордоном буду робити?

Я у будь-якому випадку налаштована на повернення своєї репутації. Тому що того, що відбулось, як мінімум я не заслужила. Я буду на цьому наполягати і пройду всі інстанції.

Буду закінчувати. Від справи Шеремета постраждало багато людей.

Я би просила змінити мені міру запобіжного заходу на ту, яка дозволить мені бути разом із моєю сім’єю і моєю дитиною.

Дякую за увагу.

20 липня 2016 року в центрі Києва підірвали машину керівника інтернет-видання «Українська правда» Олени Притули, в якій перебував журналіст Павло Шеремет. Він загинув на місці незабаром після вибуху. Слідство вважало, що організатором убивства Шеремета був Антоненко.

Він, за версією слідства, долучив до групи Юлію Кузьменко та Яну Дугарь. Остання нібито «проводила розвідку» біля будинку Шеремета та фотографувала на мобільний телефон камери спостереження довкола майбутнього місця злочину. Кузьменко ж, за версію слідства, безпосередньо закладала вибухівку під автівку.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

👉 якщо у вас Android

👉 якщо у вас iOS

Останнi новини