Ніхто не поспішає визначати, як називати те, що відбувається — вірменська журналістка про загострення у Нагірному Карабаху

Ніхто не поспішає визначати, як називати те, що відбувається — вірменська журналістка про загострення у Нагірному Карабаху

Конфлікт навколо Нагірного Карабаху триває кілька десятиліть. Регіон, більшу частину жителів якого складали вірмени, в радянські часи належав до Азербайджанської РСР. Наприкінці 1980-х провірменські сили за підтримки Єревана взяли Нагірний Карабах під свій контроль. Почався тривалий збройний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном.

Уранці 27 вересня міноборони Азербайджану заявило про початок проведення контрнаступальної операції на лінії зіткнення з Вірменією. Сказали, що операція є відповіддю на вірменські артобстріли, внаслідок яких загинули азербайджанські громадяни. У відповідь на це влада Вірменії та невизнаної Нагірно-Карабахської Республіки оголосили про запровадження воєнного стану і мобілізацію.

Нинішнє загострення конфлікту — наймасштабніше щонайменше з квітня 2016 року. Тоді сторони звинуватили одна одну в порушенні перемир’я, зіткнення стали найзапеклішими з 1994 року.

На думку Ілії Куси, експерта з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього, масштабність наступу зі сторони Азербайджану свідчить про те, вони готувались:

«На мою думку, Азербайджан кілька місяців готувався до цього наступу, тому що був дуже великий, масштабний військовий маневр, тому що вони розпочали наступ по всій лінії фронту. Це серйозні бойові дії. Думаю, що до цього вони готувались».

Ілія Куса звертає увагу і на те, що турецькі журналісти ще до початку наступу робити репортажі з місця подій:

«Турецькі журналісти вже до початку наступу певні репортажі робили з місця подій. Для мене це свідчить про те, що вони, можливо, знали про те, що відбувається, були готові до цього, розгорнули усю техніку. Я думаю, що це було узгоджено з Туреччиною. Було б дивно, якби Азербайджан не узгоджував свої дії проти Вірменії з Туреччиною, оскільки Туреччина є головним союзником Азербайджану вже багато десятків років. Заяви Туреччини, які дуже оперативно і швидко прозвучали на підтримку Азербайджану переконали мене в тому, що, можливо, це все було заздалегідь узгоджено і заплановано».

Застосування реактивної системи залпового вогню «Град». Фото: Sputnik/Саид Царнаев

Також експерт додав, що уже з травня цього року на різних інформаційних ресурсах зустрічав інформацію про ймовірність ескалації на цьому напрямку.

Так званий референдум про незалежність Нагірно-Карабахської республіки відбувся 10 грудня 1991 року. Азербайджанська меншість населення цього регіону бойкотувала голосування, міжнародна спільнота референдум не визнала. Розпочалися масштабні воєнні дії за контроль над Нагірним Карабахом і деякими прилеглими територіями. Тоді, за деякими даними, загинули понад 30 тисяч людей. Сотні тисяч біженців з обох країн покинули свої домівки. Перемир’я уклали у травні 1994 року, врегулюванням конфлікту почала займатись Мінська група ОБСЄ. З 1997 року її співголовами є США, Росія і Франція.

Ще у 1990-х Москва запропонувала розмістити миротворців уздовж лінії зіткнення, однак і Баку, і Єреван відмовилися від цього. Офіційно Путін ще у 2004 році заявляв, що Росія не хоче брати на себе відповідальність і вплутуватися у цей конфлікт.

Щодо ролі Росії у нинішньому загостренні, Куса каже, що РФ зараз займає вичікувальну позицію.

«Їм треба сформувати наступні свої дії. Не думаю, що для них це було повною несподіванкою. Все-таки схиляюся до того, що Москва могла знати про те, що відбувається. Інша справа, що зараз для Росії це виклик. Оскільки їм бойові дії на Кавказі не потрібні. Зараз вони розпорошені по світу. В них зараз ресурси сконцентровані на інших напрямках. Це, в основному, близькосхідні процеси, — лівійські, сирійські, які є дуже важливими з погляду геополітики глобально. Ну й Україна, і Білорусь. Росія буде дивитися на реакцію Туреччини й формулювати свою. Зараз, поки Туреччина не втручається у конфлікт, я думаю, що і Росія не буде втручатись. Вони не хочуть ескалації», — пояснює Ілія Куса.

Місто Мартуні після обстрілів 28 вересня, Нагірний Карабах. Фото: Sputnik/Aram Nersesyan

Журналістка з Вірменії Марія Асатрян розповіла, що станом на ранок 28 вересня у Вірменії було близько 200 поранених і 31 загиблий. Щодо цивільних, то люди від неділі залишаються у бомбосховищах. Вони у цьому регіоні існують з 1992 року й облаштовані до можливості тривалого перебування там людей:

«Діти разом з дорослими перебувають у сховищах. У неділю в однієї дитини був день народження і його святкували під бомбардуванням, але святкували. У них дуже піднесений, можна сказати, настрій. Високопосадовці заявляли про те, що і Вірменія, Нагірний Карабах мають бути готові до того, що це може бути як короткотерміновою, так середньотерміновою, так і довготерміновою війною. Уже деякі кажуть, що це все може перейти у широкомасштабну війну».

Марія каже, що попри те, що зараз бої тривають уздовж усієї лінії розмежування, ніхто не поспішає визначати формулювання як саме називати те, що відбувається. Звісно, бойові дії впливають і на звичний побут, люди корегують своє життя.

«Люди надають перевагу ввечері сидіти у темряві, не вмикати світло, або — у бомбосховищах, але продуктами вони забезпечені. У Нагірному Карабаху погодні умови більш теплі, ніж у самій Вірменії чи у деяких регіонах Вірменії, там +29..- +30, однак вночі вже стає прохолодно, десь +10..-..+12, а в бомбосховищах під землею більш прохолодно, сиро і там, здебільшого жінки та діти. Але там завжди є ковдри, теплий одяг, вони готові до цього. Якщо зараз на Єреван, Араратську долину чи на якусь іншу область Вірменії нападуть, то нас застануть несподівано, ми цих ударів не очікуємо», — розповідає журналістка.

Що стосується навчання дітей у Нагірному Карабаху та у тих регіонах Вірменії, що у зоні бойових дій, то поки що воно відбуватиметься дистанційно. Обстріли пошкодили місцевий газопровід, на деякий час також вимикали світло. Що стосується зв’язку та інтернету, то теж є перебої, провайдери обіцяють це виправляти.

«Міністерство соціального забезпечення заявило, що за необхідності жінки, діти та старші люди можуть приїхати до Вірменії, їм дадуть житло. Але, крім держави, сьогодні у Facebook багато моїх друзів заявляло про те, що мають вільні будинки і запрошують приїхати на тиждень, місяць чи на той час, що треба, і пожити у них», — говорить Марія.

Щодо позиції Азербайджану, то президент країни Ільхам Алієв заявляв, що попереджав Вірменію, що вона пошкодує, якщо не відмовиться від окупації Нагірного Карабаху і що сподівається, що їхня військова операція відновить справедливість.

«Впевнений, що наша наступальна операція покладе кінець окупації. Покладе кінець несправедливості. Покладе кінець окупації, що триває майже 20 років, тому що азербайджанський народ хоче на своїх землях. Громадянин Азербайджану живе, сумуючи на Батьківщиною. Люди насильно вигнані вірменами, керівництвом Вірменії, з земель своїх предків, хочуть повернутись до рідних осередків», — сказав Алієв.

Бронетехніка ЗС Азербайджану

Конфлікт у Нагірному Карабаху — найдовший за тривалістю конфлікт у Європі.

Мар’яна Чорнієвич, Громадське радіо

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Ніхто не поспішає визначати, як називати те, що відбувається — вірменська журналістка про загострення у Нагірному Карабаху
0:00
/
0:00

Останнi новини