Книга кореспондентки Громадського радіо з Чернігова увійшла до довгого списку Книги року ВВС

«Спершу я хотіла зробити кілька матеріалів про те, що в Чернігові ніяк не можуть перейменувати вулицю на честь Левка Лук’яненка. Я зробила кілька новин, але щось заважало закрити цю тему. Я обдумувала якусь дивну мовчанку з боку сусідів, випадкові розповіді працівниці архіву СБУ, де зберігаються документи КДБ, згадки сучасників про той час», — розповідає авторка.

Після кількох матеріалів в медіа Вірі Курико подзвонив незнайомець, щоб розповісти, як КДБ переслідувало його за розмову з Лук’яненком на лавці в Чернігові.

«А інший чоловік подзвонив розповісти, як люди поводилися на суді, бо він там був. У ці дні я вже знала, що хочу писати далі. Про людей, яких КДБ сорок років тому, часом непомітно для цих самих людей, залучило до співпраці, аби вдруге ув’язнити Лук’яненка, поки той у Чернігові жив», — каже вона.

За словами журналістки, це мала бути історія про маленьких людей, які по-своєму стали заручниками системи.

«Коли відкрила новину про довгі списки, геть не очікувала себе там побачити. Я хотіла привітати знайому й подивитися її «компанію». Мені приємно, як і будь-кому, коли їхню роботу помічають. Тим паче книга вийшла лише на початку вересня, мені досі тривожно, як її сприймуть читачі», — каже Віра Курико.