Конфлікт у Нагірному Карабаху: закінчити не можна продовжувати (хроніка подій)

Загострення збройного конфлікту у Нагірному Карабаху триває попри заклики міжнародної спільноти до припинення вогню. Вірменія та Азербайджан продовжують звинувачувати одне одного.

Тиждень тому, вранці 27 вересня, у Баку заявили про початок військової операції на всій лінії зіткнення у зоні карабаського конфлікту. У міноборони Азербайджану наголосили, що проводять «контрнаступальну операцію» у відповідь на провокації із вірменського боку. Вірменія натомість заявила про напад на невизнану Нагірно-Карабаську республіку з боку Азербайджану.

Тоді ж по обіді 27 вересня Нікол Пашинян, прем’єр Вірменії, заявив, що його народ був готовий до можливої війни:

«Республіка Арцах (вірменська назва Нагірного Карабаху) зазнала атаки з боку збройних сил Азербайджану. Мішенню були мирне населення Степанакерта і цивільна інфраструктура Арцаху. Є жертви та поранені, у тому числі серед цивільних. Вірменський народ був готовий до можливої війни, бо ми розуміли, що вірменофобія, ворожість та ненависть, якими азербайджанська диктатура годувала свій народ протягом багатьох десятиліть, не могли призвести до іншого результату, окрім війни».

Президент Азербайджану Ільхам Алієв на засіданні Ради безпеки сказав, що Азербайджан просто захищає свої інтереси:

«Цього ранку наші цивільні та наші військові позиції зазнали атаки збройних сил Вірменї з багатьох напрямків та з використанням різних типів зброї. Азербайджан не робив провокацій. Азербайджан просто захищає свої інтереси та проводить свою політику відкрито. Ми неодноразово наголошували, що Нагірний Карабах — це споконвічна азербайджанська земля, і це правда. Наша позиція базується на міжнародному праві та справедливості. Ми воюємо на нашій власній землі. Що вірменські солдати роблять на нашій землі?!».

Зараз інтенсивність боїв не знижується, попри заяви, зокрема, Вірменії. Спостерігаються два процеси, що можуть свідчити про те, що ситуація в регіоні загалом може погіршитися. Розширюється географія конфлікту. Сьогодні вірменські сили завдали ракетних ударів по військовому аеродрому міста Гянджа, другому за величиною в Азербайджані. Своєю чергою Азербайджан останні кілька днів обстрілював Степанакерт — столицю невизнаного Нагірного Карабаху і навіть міста самої Вірменії.

Також сторони почали масово застосовувати важке озброєння: великокаліберну артилерію, вогнемети, авіацію, різні ракетні системи залпового вогню (відомі у нас «Град», «Смерч»), і навіть оперативно-тактичні ракетні комплекси. За словами Ілії Куси, експерта з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього, є інформація про те, що Азербайджан застосовує комплекси «Лора», ізраїльського виробництв, і звинувачує Вірменію, що вони теж використовують такі ракетні комплекси.

«Це свідчить про те, що загалом безпекова ситуація погіршується. Але з іншого боку — те, що сторони переходять до таких озброєнь може говорити про те, що вони починають поступово виходити на позиційну війну без частих наступальних операцій», — розповідає Куса.

Аналітик каже, що варто почекати від кількох днів до тижня, щоби точно робити висновок наскільки й надалі сторони готові наступати, оборонятися чи все ж перейдуть у фазу позиційної довготривалої війни, коли лінія фронту перестане бути динамічною, якою вона є зараз. Саме тоді можна буде говорити про початок політико-дипломатичного врегулювання ситуації. Контури цього, каже Ілія Куса, помітити можна вже зараз:

«Учора, зокрема, в ОБСЄ закликали до гуманітарного перемир’я, щоби з обох сторін винести тіла загиблих з передової і допомогти евакуювати поранених. Також і Вірменія, і Азербайджан не прямо, але погодилися, що можна говорити про мирні переговори. Звісно, виставили свої умови. Вірменія сказала, що Азербайджан має припинити наступати. Азербайджан сказав, що лише після того, як Вірменія виведе війська з Нагірного Карабаху. Але їхня принципова згода, яку вони дали у розмовах зі світовими лідерами, вже свідчить про те, що в принципі вони таку можливість розглядають».

Точно сказати, куди цей конфлікт заведе регіон, можна буде згодом, коли стане зрозуміло чи інтенсивність бойових дій збережеться на такому ж рівні, чи знизиться. Те, що буде відбуватися на полі бою, багато в чому визначить майбутнє цієї ескалації.

Ввечері 3 жовтня у Міністерстві оборони Азербайджану заявили про взяття під контроль восьми сіл у районі Нагірного Карабаху. Вірменія поки не відреагувала на ці повідомлення.

Своєю чергою вірмени повідомили про втрати противника. За їхніми даними, від 27 вересня, коли почалися запеклі бої, вони знищили 123 безпілотники, 355 танків та 2 745 азербайджанських військових. Про свої втрати вірмени повідомляють не щодня. 3 жовтня Міноборони опублікувало список із іменами 51 загиблого.

Водночас Азербайджан повідомляє про знищення 230 танків, 250 різних артустановок і одного комплексу С-300. Втрати живої сили противника не названі, але у минулих звітах заявляли про понад 2 300 вбитих вірменських військових.  Свої втрати Азербайджан не називає.

З юридичної точки зору Нагірний Карабах – це окуповані території Азербайджану. Конфлікту там передував Сумгаїтський погром у 1988-го року. Під час заворушень тоді підпалювали автомобілі, шукали, били, ґвалтували й вбивали вірмен, нападали на їхні квартири. Кілька кварталів азербайджанського міста Сумгаїт перетворилися в зону бойових дій. У лютому 1992-го сталася Ходжалинська різня, коли вірменські збройні формування напали на населення азербайджанського походження у місті Ходжали, в самопроголошеному Нагірному Карабаху.

Саме взаємні вбивства на етнічному ґрунті запустили цей конфлікт.

Мар’яна Чорнієвич, Громадське радіо

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS