«Справа Василя Стуса»: уже не радянські часи, щоб забороняти українську літературу
У Дарницькому районному суді міста Києва відбулось останнє судове засідання у справі за позовом Віктора Медведчука щодо «захисту честі, гідності та ділової репутації». Медведчук позивається до автора книги Вахтанга Кіпіані, видавництва і типографії та вимагає заборонити розповсюдження книги «Справа Василя Стуса» у будь-який спосіб на будь-якій території.
Зранку акція підтримки книги «Справа Василя Стуса», її автора та видавництва розпочалась з виконання державного гімну. На мітингу під будівлею суду — представники «Руху опору капітуляції», «Національного корпусу» і просто небайдужі кияни та киянки.
Учасники акції говорять, що прийшли захищати українську історію, українську книгу і українського дисидента. Серед присутніх — Сергій Квіт, голова Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти. Каже, сьогоднішній день важливий у історії українського політичного життя:
«Сьогодні йдеться не лише про конкретну книжку, а йдеться про один із головних здобутків усіх наших революцій: і Помаранчевої революції, і Революції Гідності. Це — свобода слова. Не можна забороняти книжки, не можна забороняти українську історію і зокрема книжку про Василя Стуса».
Книга «Справа Василя Стуса» вийшла друком у травні 2019 року. У ній зібрані ключові документи з колишнього архіву КДБ, які пояснюють, як і за що насправді судили українського дисидента, державним захисником якого був Медведчук. Його часто звинувачують у порушенні адвокатської етики під час цього процесу. Сам він своєї провини не визнає. І на жодне з засідань не приходив, про це розповів Вахтанг Кіпіані:
«Я вже втретє чи вчетверте приходжу сюди, аби побачити побачити позивача Віктора Медведчука. Він чомусь ігнорує судове засідання. Щобільше, в інтерв’ю журналістам він казав, що книжку не читав, тому я хотів побачити людину, що судить книжку, яку не читала».
Медведчук став адвокатом дисидентів у 25-річному віці. Першим його клієнтом був Юрій Литвин, поет і член Української гельсінської спілки. У спогадах Литвин писав «професійне профанство мого адвоката пов’язане не з його некваліфікацією, а з тими вказівками згори, які цей адвокат отримав».
«Якби Юрій Литвин не загинув за нез’ясованих обставин у таборі 4 вересня 1984 року, то Медведчук сьогодні цілком міг би карати або подати до суду на Юрія Литвина. Бо Юрій Литвин мав би довести у судовому порядку, де він взяв інформацію про вказівки згори», — каже Кіпіані.
Рівно за рік 4 вересня 85-го у тому ж таборі за нез’ясованих обставин загинув інший клієнт Медведчука – Василь Стус. Він не встиг написати спогади про процес. З табору Кучино (за 8 років його існування) на волю потрапив лише один документ. Він належав саме Стусу, називається «документ з таборового зошита». Це був єдиний зв’язок зі світом за останні п’ять років життя поета.
На сьогоднішньому засіданні один із представників сторони захисту під час дебатів скористався правом репліки і висловився про роль у справі Стуса позивача Медведчука, а тоді адвоката поета:
«Під час судового розгляду, коли Василь Стус повідомив суд, що відмовляється від адвоката, суд відмовив у задоволення цього клопотання.
Позивач не ознайомлювався з матеріалами справи, ані до початку судового процесу, ані протягом нього. Але навіть якщо і ознайомився, як бездоказово стверджує позивач, то жодним чином не використав знання матеріалу на користь Василя Стуса, а навпаки».
Підтримати захисників книги та пам’ять про самого Стуса прийшла і киянка Лія. У руках тримає збірку «Вікна в позапростір», видану у 1992-році видавництвом «Веселка». Розповідає, що захоплюється творчістю і особистістю поета з 16-ти років, зараз дівчині 29:
«Книга Василя Стуса «Вікна в позапростір» дуже мені дорога, тому що свого часу вірші Стуса, його листи дуже підтримували мене на вже моєму життєвому шляху. Тому зараз ця справа для мене особиста. Звісно, хочеться підтримати і книгу Вахтанга Кіпіані. Я вважаю дуже абсурдною цю справу і те, що Віктор Медведчук подав до суду. Колись у листах Василя Стуса я прочитала декілька рядків про цю особистість, про його непроханого адвоката і не розуміючись у цьому я вже мала уявлення про те, що це за особистість. Мені достатньо було слів Василя Стуса».
Вже не ті часи, каже Олександра, активістка організації «Свободу політв’язням Кремля», щоб забороняти українську літературу:
«Зараз уже не радянські часи, щоб забороняти українську літературу. І ми прийшли, щоб показати, що наразі ви не можете забороняти українцям читати українські книжки».
Це історія про те, що система хотіла вбити Стуса і вона це зробила, і при цьому був присутній Медведчук – сказав журналіст Кіпіані.
«Мені здається, що справа вже не в самій книжці, бо це одна з тисяч публікацій, що розповідає про Стуса і його страдницьке життя. Про те, що він був покинутий державою, яка формально, мала статус в ООН, нібито суверенна українська держава, але це була московська колонія. Це історія про те, що система хотіла вбити Стуса і вона це зробила. І при цьому був присутній так званий адвокат Медведчук».
Сьогодні засідання тривало 5 годин. Адвокати захисту просили відмовити у позові повністю, адвокат позивача — задовольнити позовні вимоги у повному об’ємі. Вступну резолютивну частину, тобто висновок суду про задоволення позову чи про відмову у ньому, суддя оголосить 19 жовтня о 9 ранку. Засідання можна буде дивитись онлайн.
Мар’яна Чорнієвич, Громадське радіо
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS