Куди скаржитись на домашнє насильство: номери і служби

Домашнє насильство — це не лише про фізичні травми. Це насильство фізичне, психологічне, сексуальне та економічне. Це принижування, залякування, утиски з метою здійснення постійного контролю однієї людини над іншою.

Чи не найрозповсюдженішим є психологічне. Тому часто жінки його і не виявляють. Вони просто не знають, що регулярні кпини, зауваження і докори — це вже психологічне насильство і його треба припиняти. Міфи та стереотипи про те, що жінка — берегиня, а чоловік — сильний, заробляє і годувальник, часто можуть призводити до насильства.

У поліції кажуть, якщо з насильством нічого не робити воно має єдину тенденцію — до зростання і до посилення. Андрій Ткачов, викладач курсу з протидії домашньому насильству Академії патрульної поліції, пояснює, що саме з психологічного, як правило, насильство і починає розвиватися.

«У чому проблема у нас в Україні? Ми не вміємо виявляти насильство на ранніх етапах. Нам потрібно навчити людей виявляти насильство на ранніх етапах, щоби це не призводило до посилення. Чим раніше ми виявляємо насильство, тим легші інструменти можемо використовувати для того, щоб його подолати».

Куди звертатися за допомогою? Пам’ятайте, є організації та спеціалісти, які готові допомогти, коли ваші життя та здоров`я у небезпеці. І для цього не обов’язково жити у великому місті. Живучи у райцентрі, містечку чи селі ви також можете знайти тих, хто допоможе.

Перш за все: поліція за номером 102 чи безпосередньо дільничий. Домашнє насильство – це не внутрішньосімейна справа чи особливості родинного спілкування. Це протиправні дії, яким немає виправдання та про які не можна мовчати. В Україні існують закони, які захищають від насильства.

За нього наразі передбачено два види відповідальності — адміністративна і кримінальна. Інструментом поліції у протидії насильству є перш за все терміновий заборонний припис. Він дозволяє до 10 діб зобов’язати кривдника негайно залишити місце перебування постраждалої людини, навіть якщо вони, скажімо, живуть разом, а дім його. Також — заборонити вхід та знаходження у місці перебування постраждалої й контакт з нею.

Окрім поліції, телефонуйте на Національну «гарячу» лінію 0 800 500 335 (зі стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).  Це безкоштовно, анонімно і цілодобово. Там ви отримаєте консультації юриста, психолога та інформацію про заклади, до яких можете звернутися по допомогу за місцем проживання. Але якщо вам страшно, складно або є інші причини через які ви не в змозі говорити про свою історію — ви можете написати правозахисній організації, яка називається «Ла Страда» у Facebook або Telegram.

Міжнародна правозахисна організація «Ла Страда» займається проблемою домашнього насилля в Україні із 1997 року.

***

Поскаржитись на насильство може і дитина. Існує дитяча «гаряча» лінія. За номерами 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного). Діти мають можливість анонімно і конфіденційно отримати підтримку і пораду, а дорослі – проконсультуватися з психологами, юристами та соціальними працівниками щодо випадків порушення прав дитини.

***

Також початку лютого запустили ще одне «гарячу лінію» для запобігання домашньому насильству. На номер 1547 може зателефонувати кожен чи кожна, хто потерпає від насильства, та отримати кваліфіковану інформаційну, психологічну та правову підтримку, а за потреби – й екстрене реагування поліції. «Гаряча» лінія працює цілодобово на всій території України.

***

Надати вам допомогу можуть і мобільні соціально-психологічні групи. Наразі їх в Україні 334. Перелік і контакти ви знайдете на сайті Міністерства соцполітики. Напишіть у пошуку «мобільні бригади соціально-психологічної допомоги» і перше ж посилання буде на цей перелік. Про те, як працює така бригада, нам розповіла Тетяна Франчук, психологиня та координаторка мобільної бригади соціально-психологічної допомоги у Вишневому Київської області:

«У нас є три варіанти надання консультацій. Ми надаємо їх за місцем проживання клієнта, або з нашого досвіду це може бути так: ми приїжджаємо у сільську раду, вони надають нам якесь приміщення і тоді за потреби клієнти приходять до сільської ради. Також ми надаємо консультації у себе на місці локації. Також, зважаючи на карантин, ми багато консультуємо онлайн за допомогою найрізноманітніших месенджерів. зараз це досить таки користується попитом, тому що не треба доїжджати і можна вберегти своє здоров’я. З кожною клієнткою ми в середньому працюємо близько трьох місяців. Як показує практика цього часу зазвичай вистачає для того, щоб змінити позицію».

«Під час роботи ми залучаємо до наших клієнтів різних інших фахівців. Але під час роботи ми звертаємо увагу на якому етапі перебуває наша клієнтка. Тому що іноді клієнтка приходить і говорить: «Ви знаєте, я б начебто і хотіла щось змінити у своїй ситуації. Ось у нас бувають якісь певні сварки. Але я не готова звертатись до інших установ» або: «Я не готова йти і просити про допомогу». І ми на це також звертаємо увагу. Ми не говоримо жінці: «Айайай, це ж дитина все бачить як і що відбувається. І ми з позиції прийняття тієї клієнтки, з позиції прийняття тієї ситуації, що є у жінки, працюємо на те, щоб розширити її кругозір. Працюємо по етапах зміни поведінки. Умовно кажучи, коли жінка телефонує чи приходить і каже: «Ви знаєте, у моєї сусідки (або знайомої, або сестри) відбувається ось така ситуація», але за її манерою говоріння, за її жестами я розумію, що вона запитує про себе. Надаю їй відповідь до яких установ може звернутися та сусідка (чи знайома, чи сестра), також вона може прийти до нас на консультацію. І коли ми завершуємо консультацію я завжди запитую дозволу, чи можна мені зателефонувати і дізнатися чи змінилася ситуація у сусідки. Якщо жінка погоджується я телефоную. Для мене як для спеціалістки це про встановлення контакту та довіри».

За увесь минулий рік поліція зафіксувала 142 тисячі заяв та повідомлень стосовно домашнього насильства. За 9 місяців цього року — вже 158 тисяч. Здебільшого до поліції звертаються, коли насильство вже не на словах і не психологічне. Як правило, це 7-10-й і більше випадок в одній конкретній родині. Нове законодавство дозволяє поліції втручатись у стосунки сім’ї, де відбувається домашнє насильство, і навіть на деяких час розділяти постраждалу чи постраждалого з кривдником чи кривдниками.

Домашнє насильство карається громадськими роботами на термін від 150 до 240 годин, арештом до 6 місяців, обмеженням волі до 5 років, або позбавленням волі до 2 років. Окрім того, є можливість обмежити перебування кривдників і постраждалих на одній території завдяки терміновому заборонному припису.

Перший вирок за вчинення домашнього насильства у Києві винесли 14 листопада минулого року. Кривдник отримав 3 місяці ув’язнення.

Домашнє насильство це завжди історія болю. Не будьте байдужими, не дозволяйте насильницькі дії. Усю інформацію з цього сюжету ви можете знайти на нашому сайті громадське.радіо. Розривайте кола насильства — це сміття, яке треба виносити з дому.

Мар’яна Чорнієвич, Громадське радіо

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS