21 грудня засоби пропаганди бойовиків на Донбасі повідомили про затримання 17 грудня, тобто за чотири дні до заяви, поблизу окупованого міста Слов’яносербськ Луганської області військовослужбовця ЗСУ.
Як заявили бойовики — це молодший сержант Олександр Пупко. У 14-й окремій механізованій бригаді ЗС України імені князя Романа Великого він перебуває на посаді командира відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйону. Родом із села Немовичі Сарненського району Рівненської області. Звання – молодший сержант.
За їхньою інформацією, Олександр обморозив ноги. Це ж видно і на фото, які бойовики опублікували на своїх ресурсах.
Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті
Пресцентр штабу операції Об’єднаних сил визнав, що військовий ЗСУ перебуває на тимчасово окупованій території Луганщини, аж 21 грудня.
«17 грудня під час перевірки наявності особового складу одного з підрозділів військової частини, що виконує завдання в районі проведення ООС, виявили відсутність одного з військовослужбовців підрозділу. Пошукові заходи позитивного результату не дали.
На даний час встановлено, що військовий затриманий представниками незаконних збройних формувань. Представники російсько-окупаційних військ намагаються цинічно використати даний факт для дискредитації Збройних Сил України. Обставини події з’ясовуються».
Підтвердити чи спростувати інформацію щодо військового ми намагались у бригади. На наше питання чи дійсно військовий, що перебуває на тимчасово окупованій території у бойовиків, службовець цієї механізованої бригади відповіли так:
«Інфа є на сторінці ООС…».
Про те, скількох військових наразі утримують у так званих «ДНР» та «ЛНР» ми запитали у координаторки Медійної ініціативи за права людини Тетяни Катриченко. Це громадська ініціатива, що розслідує та висвітлює порушення прав людини в контексті російської агресії проти України.
«У Луганську нікого немає. У Донецьку є 9. Вісім перебувають у другій колонії в Макіївці. Вони отримали так звані вироки. Один не знаю де відбуває так зване покарання. Найдавніше туди потрапив Юрій Дяченко. У липні 2018 року».
Їх утримують в окремому бараці цієї колонії разом з цивільними засудженими. Частині з них дозволені передачки через Червоний Хрест. За внутрішніми правилами тієї колонії кожен там має право на два дзвінки на тиждень. Але якщо раніше дзвонили через український Vodafone, то тепер дзвонять через тамтешнього оператора – «Фенікс». Відповідно українські військові до своїх рідних дзвонити не можуть.
«Більшість цих військовослужбовців отримали допомогу від держави. Це означає, що Міністерство оборони не має до них запитань, так само і правоохоронні органи. Всі люди мають право отримати цю допомогу, якщо немає вироку, який вступив у законну силу. А ні по кому немає вироку, який вступив у законну силу».
Те, що ні командування ОС, ні бригада не повідомляє інформацію про бійця Тетяна Катриченко називає, на жаль, звичною тенденцією.
«Вони зазвичай не подають інформацію у той же день. І взагалі останній рік і бригади, і Міністерство оборони не коментують одразу потрапляння військовослужбовця в полон. Вони, зрозуміло, що не називають прізвища цього військового. І не називають підрозділ. Це така загальна тенденція.
Наприклад, Юрій Дяченко у полоні з 2018 року. Він зник з позиції. За його версією, його вдарили по голові і викрали. Але що робить бригада: бригада розпочинає службове розслідування, і йому шиють дезертирство. Тобто, бригаді легше виправдати себе, сказати, що людина кудись зникла, аніж визнавати, що щось могло статися. Наприклад, казали, що він пішов до мами, а його мамі теж говорили, що він «десь там у вас ховається».
Або, наприклад, військовослужбовець Чміль. Він також потрапив до бойовиків за нез’ясованих обставин. Але чомусь, за нашою інформацією (і неофіційно Міноборони це підтверджує), ця людина опинилась на самому передку без зброї під час якогось обстрілу. Як нам сказали: це було покарання за те, що він випиває. Тобто, обставини, звісно, різні, але і там, і там дезертирство. І ще є такий Панченко, він також зник з позиції. Як зник — неясно».
Отож за останні кілька днів, ймовірно, Олександр Пупко — другий військовослужбовець 14-ї бригади, який потрапив до полону. Перший боєць, Микола Тарасюк, загинув. Він зник 14 грудня, а 17 грудня його тіло повернули бойовики. Результати проведення судово-медичної експертизи, за даними ЗМІ, свідчать про те, що він був задушений, на тілі виявлені значні синці та садна. Реальну ж причину смерті має встановити слідство.
За майже п’ять місяців перемир’я ЗСУ втратили у боях щонайменше чотирьох українських військових, ще понад 20 були поранені.
Мар’яна Чорнієвич, Громадське радіо
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS