«Там ми розуміємо, що не одні залишились у такому віці» — у трьох містах влаштували різдвяні обіди для бідних

Різдво з бідними — це традиція «Спільноти святого Егідія» — громадської організації християнського натхнення. Вперше люди, долучені до цієї спільноти зібралися за святковим столом у 1982 році у Римі. Це відбувалось у храмі Санта-Марія-ін-Трастевере. Відтоді ця традиція поширилась на десятки країн світу. І вже цього року понад 150 тисяч людей святкували Різдво зі спільнотою.

«Для нас це центральний момент дружби з бідними. Тому що ми святкуємо народження Христа, який народився як бідна бездомна людина», — каже Юрій Ліфансе, голова організації в Києві.

Підтримайте Громадське радіо на Спільнокошті

Такі різдвяні святкування відбулись у Києві на 8 локаціях, де кожна з них організована по-своєму, та на головних площах Львова й Івано-Франківська. Зважаючи на епідемію, збирались не за столами, а на площах:

«Але ми хотіли нікого не забути і щоб кожен отримав подарунок».

У столиці на святкування прийшли понад 500 людей, у інших містах понад 300.

Взагалі в Україні до цієї традиції приєднались ще наприкінці 90-х:

«Перший раз ми зібралися на Різдво у 99-му році. У 98-му вийшли роздавати їжу і запросили уже в 99-му за стіл своїх друзів бідних. Це відбувалось у столовій школи у Києві і тоді прийшли 13 людей і ми були вимушені бігати по перехрестях, прямо як в Євангелії, збирати інших, тому що стіл накрили для 30-х».

Зауважу, що святкування Різдва у спільноті не називають акцією, кажуть — це просто момент дружби. Адже волонтери спільноти упродовж року зустрічають людей, приносять їжу, одяг, ліки. Допомагають у їхніх потребах. І тому впродовж грудня ті, хто потребує, отримували письмові запрошення на святкування.

Зважаючи на те, що така традиція існує в Україні уже понад 20 років, то є і такі люди, які приходять на святкування упродовж багатьох років:

«Так, це родини ромів з якими ми познайомились в 90-х. Вони вже виросли і вже приходять зі своїми дітьми. Іноді — допомагати, іноді для того, щоб сидіти за столом. І це наші діти, які народилися і з перших своїх років святкували Різдво. І сьогодні я теж буду йти разом з донькою. Також є прекрасні традиції, які встановлюються серед наших друзів, коли саме на Різдво приходять цілими сім’ями для того, щоб послужити бідним людям».

Меню святкових частувань таке ж, як минулоріч. Лишень тепер збирались не у приміщенні і їжею частувались із ланчбоксів:

«Є кутя, є якийсь смачний гарнір з котлетою. Є традиційні, трошки радянські, але традиційні шуба, олів’є. Також — пампухи, пироги дуже люблять у Львові. Цього року замість того, щоб сісти за стіл, бо не можемо знімати маски, будуть гарячі ланчбокси для кожної людини. Для тих, хто не зміг прийти, ми зробили святкові подарункові набори і розвезли по домах. Це, наприклад, консерви з рибою, ковбаса. Тобто, речі, які вони не можуть собі дозволити купити кожен день. Щоб вони могли накрити собі святковий стіл».

Свято допомагають готувати тисячі людей. А страви на Різдво замовляють у кращих ресторанах:

«Ще в листопаді запускається акція «Таємний Санта», коли люди присилають нам подарунки і наші будинки наповнювались подарунками до стелі, тоді спустошувались, коли ми вивозили подарунки у будинки для літніх чи також, наприклад, відправили подарунки для цілого ромського села в Закарпатській області. Так само люди перераховують гроші, щоб пригостити людей. Це буде ресторанна їжа, ми замовили найкращі кейтеринги».

Також кожен та кожна, хто прийшли на святкування, отримали подарунки та листи з теплими словами. З порожніми руками зі свята не пішов ніхто, адже у межах акції «Таємний Санта» надіслали 1500 подарунків. Акція відбувається вже вшосте, і за ці роки в ній взяли участь понад десять тисяч людей.

Серед присутніх — Олександр Дмитрович, розповідає, що прийшов на таке святкування уже учетверте. І йому дуже подобаються ці зібрання, перш за все — за можливість приємного спілкування. Ще один чоловік ділиться, що також цінує зібрання за спілкування, а в подарунок отримав усе, що треба, шапку, шкарпетки. Найбільше ж з частувань любить картоплю з м’ясом. А Ірина Ігорівна зустрічі у минулі роки порівнює, наче в ресторані, адже усі сиділи за столами, у гарній компанії, пригадували свою молодість. І уже традиційно наголошує, найважливіше у цьому зібранні — спілкування.

Наприкінці розмови я запитала Юрія Ліфансе, голову організації, що б він побажав нашим слухачкам та слухачам з нагоди Різдва та Нового року:

«Я думаю, що рік, який минув, був особливим роком. Для когось він був дуже важким. І наші побажання співпадають, думаю, з мільйонами українців. Перш за все — це мир, який повинен повернутися на нашу землю. І здоров’я. І цього року стало зрозуміло, що ми насправді всі живемо в одному човні. Епідемія почалась серед багатих, розповсюдилась серед бідних людей. Але тільки разом, підтримуючи один одного, ми можемо вижити і йти далі. І це ознака справжнього Різдва. Коли довкола маленького Христа, який народився у сараї, збираються різні люди: багаті, бідні, — для того, щоб разом святкувати, разом дивитись у майбутнє. Тому моє найбільше побажання: миру і здоров’я для кожного з нас».

Мар’яна Чорнієвич, Громадське радіо

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS