«МИ Є»: у Луцьку провели акцію, присвячену зниклим безвісти бійцям

У Луцьку відбулася акція «МИ Є» — на підтримку вісьмох волинян, які вважаються зниклими безвісти під час російсько-української війни.

На захід прийшли півсотні рідних зниклих безвісти волинян і представників громадських організацій.

Лучанка Катерина Хомяк — єдина в Україні мама, у якої на сході України зникло безвісти двоє синів. Старшому Володимиру тоді було 24 роки, а меншому — 20. Обоє служили в добровольчому батальйоні «Айдар». Жінка шукає синів понад 6 років.

«Мої сини зникли безвісти 5 вересня 2014 року. Бій поблизу села Цвітні Піски на Луганщині. Там була засідка російського угруповання. Один був зі Свердловська, Єкатеринбурга, і з Пітера були люди. Коли вони проїхали до Веселої Гори, де перебувала 80-та бригада і друга група «Айдару», коли вони поверталися назад, то потрапили у засідку. На блок-посту стояли наші. Коли я почала ставити питання: хлопців здали? Я кажу: почекайте, перемир’я у 18.00, а в нас уже о 15.00 уже був перший вбитий. Сєпар, який подзвонив до мами в Чернігів сказав: ми вашого сина вбили. Я не вірю, що там усі могли загинути. Зараз ми самі шукаємо своїх синів», — розповідає жінка.

У Віри Ковальової — син Юрій служив у 80-й аеромобільній бригаді. Він зник безвісти під час бою у Донецькому аеропорту, йому було 22 роки.

«20 січня був останній вибух, а ще 19 січня ми з ним спілкувалися. 20 січня їх підірвали. Ми телефонували, але ніхто уже слухавки не піднімав. Скрізь зверталися. Хлопці почали повертатися і вони розповіли: він стояв ще із 4 хлопцями на плиті і ніби вони пішли вниз. Але, після того, коли шукали загиблих, його там не було», — розповідає жінка.

Із вірою, що син повернеться живий, прийшла на акцію ковельчанка Галина Корнач. Їй показували ДНК загиблого воїна, та вона не вірить, що це її син Сергій, солдат 80-ї аеромобільної бригади:

«Я йому казала: почекай, у тебе дитина. Тебе можуть і не забрати в армію. А він казав мені: я не можу ховатися. Якщо прийшли на Донецьк, то можуть прийти і до нас. А я, каже він, не хочу, щоб по моїй землі ходив хтось другий. У 2014 році 5 вересня був тяжкий бій. Виходить, що вони не були довго на тій війні, але зразу їх кинули в те пекло. Там дуже складна ситуація була і їх одразу оточили. То було під Щастям. Там був «Айдар», вони потрапили в оточення, а наші пішли на підтримку «Айдару». 8 вересня хлопці виходили на зв’язок, що вони були, а потім нам з Червоного Хреста повідомляли, що мій син — у Ростові-на-Дону в госпіталі. Але він на зв’язок так і не виходив».

Співорганізатор акції «МИ Є» — Назарій Тарнавський. Він говорить: нині триває робота з пошуку зниклих безвісти за допомогою ідентифікації ДНК:

«Сьогодні представили близько 70 фотографій хлопців, які зникли в Україні, тобто про тих, про кого ми точно знаємо. Сама тема зниклих безвісти проблематична. Наразі ми бачимо, що думка суспільства притихла, люди вже не так активно виступають щодо цієї проблематики. Так є по всій Україні».

На завершення акції волиняни усі разом заспівали гімн України.

Петро Юровчик, Волинь, Громадське радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS