Маю показати людям, що спроможний не тільки ними командувати — командир підрозділу

Україна відзначає День Сухопутних військ. Частина військових нині знаходиться на передовій, адже супротивник не припиняє обстріли та порушує Мінські домовленості.

Павло — військовослужбовець, що наразі захищає Луганщину у складі Королівської бригади. Він служить три роки і обіймає посаду командира підрозділу. У 2014 році пішов на фронт добровольцем. Каже, за цей час українська армія пройшла дуже нелегкий шлях становлення.

«Нелегкий шлях був пройдений від часу настання нашої незалежності. Були і дуже гнітючі моменти, і страшні. Навіть такі моменти, як у 2014-му році. Самі знаєте та розумієте, у якому стані знаходилися Збройні сили України. Я вважаю, що провели колосальну роботу. Волонтери зробили багато для відновлення боєздатності нашої армії», — розповідає Павло.

За даними розвідки, Російська Федерація стягує війська до кордону з Україною. Але на передовій цього не лякаються, каже Павло:

«У нас є дуже важливий козир. Що у 2014 році, що й досі, — це мотивація. Мотивація людей. Тому що, техніка — це метал. А люди, які керують цією технікою, якщо вони мотивовані, то повірте — не важливо, скільки танків на тебе буде їхати».

Павлу 31 рік і він — командир підрозділу. Його задача — мотивувати людей і він, говорить, знайшов свої ключи до кожного:

«Мені, як майстру, дають матеріал. Це трохи грубо сказано. Люди різні, але приходиться їх вислуховувати, трохи під них підлаштовуватися, аби знайти якусь, так би мовити, шпаринку до довіри. Так само, багато від мене залежить: треба показати людям, що я спроможний не тільки ними командувати, але й, як людина, допомагати, вислуховувати їх».

Маркіян, як і Павло, зі Львова. У свої 23 хлопець командує одним з військових підрозділів. Служить з 2015-го.

«Вступив до університету на заочну форму і поїхав до добровольчого батальйону, на передову. Там здобував певні навички, брав участь у бойових діях. Після цього, у 17-му, вступив до Національної академії сухопутних військ, де чотири роки провчився на кадрового офіцера», — розповідає боєць.

На війні Маркіян втратив двох найкращих друзів. Переживав втрату близько півроку.

«Відчувалася несправедливість, певна агресія до противника. Тобто, ти тільки негативні емоції отримував від цього», — говорить армієць.

Читайте також: Стріляли з двох напрямків і 82-ми, і 120-ми — військовий про обстріл Станиці

У День сухопутних військ на передовій не до свята, каже Маркіян. Бойовики активізувалися і для них важлива дата української армії — ще один привід дошкулити військовослужбовцям.

«Почалися провокації. Вони прострілюють наші позиції, як зі стрілецької зброї, так і з гранатометів. За останніх пару тижнів активізувалася робота важкого озброєння. Це й міномети, гаубічні Д-30. Тобто спостерігаємо за супротивником 24/7. Готові працювати, готові до будь-яких дій. Люди з кожним днем удосконалюються, удосконалюють свої знання, свої навички. Постійно працюють, несуть чергування», — додає Маркіян.

31 січня буде три роки, як позаштатний кухар Наталія служить у цій бригаді. Готує для бійців то борщ, то домашні котлети або рибу. Сьогодні готує святкові блюда.

«М’ясо тушитметься, риба запікатиметься. Буде святково. Ми тут всі рівні. Розмовляємо. Де, що питається, де що розповідають. Чомусь я від них вчуся, чомусь вони від мене вчаться», — розповідає Наталя.

Чоловік Наталі служить у сусідньому підрозділі, то жінка його бачить лише у вихідні, і то — далеко не у кожні. Мріє, аби війна скоріше закінчилася, і вони разом із дітьми поїхали у довгоочікувану відпустку.

Яніна Львутина, Луганщина, Громадське радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS