Незрозуміло, чим вмотивовані російські війська, поводяться ніби під наркотичними засобами — нацгвардієць

Українські захисники розповіли, як тримають оборону Харкова. Їхню розповідь оприлюднило Східне оперативно-територіальне об’єднання Національної гвардії України.

Околиці Харкова сьогодні дуже важко впізнати. Все навколо дихає війною, яку приніс сюди так званий «руський мир», йдеться у дописі. Дерева, будинки та паркани посічені уламками. Вирви від вибухів посеред порожніх дворів та дитячих майданчиків. Колись затишні оселі стоять з вибитими вікнами, спаленими та розбитими дахами. Зрідка трасою проїжджають цивільні авто. Люди їдуть якомога далі від смертельної небезпеки. Залізним замком на дорозі до мирного, колись, міста стоять українські солдати. Вони, ніби, тримають невидимий кордон між царством мороку та світом свободи.

«Це — одне з найгарячіших місць навколо Харкова. Російські війська пробивають менш захищені дороги для своїх колон. Якщо порівнювати із 2014-м роком, то він, у порівнянні з теперішньою ситуацією «піонерський табір». Тоді настільки потужну зброю ворог не використовував. На даному блокпосту з літака було скинуто три бомби, вагою по 500 кілограмів. Попри це ні один із бійців не відступив, від своїх позицій», — розповів військовослужбовець НГУ «Витязь», який пройшов Слов’янськ та Дебальцеве.

Він також додав, що на наших позиціях є досить потужні засоби вогневого ураження, зокрема NLAW. Водночас досвідчений воїн дивується тому, з якою легкістю росіяни відправляють на утилізацію своїх солдат.

«Незрозуміло, чим вмотивовані російські війська. Йдуть «в лоб» без захисту. Подекуди поводяться так, ніби перебувають під наркотичними засобами», — зазначив він.

Блокпост — спільний: тут воюють за свою землю гвардійці, тероборонівці та «збройники»

Відтак, тут можна побачити й «оливу», і «піксель», і «мультикам», і «хижак». Умови складні, тому форма швидко виходить з ладу, проте рятують однострої завезені волонтерами. Вік оборонців Харкова — від вісімнадцяти до сьомого десятка. Вони з усіх куточків України.

«Приїхали сюди — у четвер буде як два тижні. Був авіаналіт. День тому на нас був новий напад. Стріляли з мінометів з дванадцятої години до восьмої вечора. Цілий день пролежали в окопах. Але ми відбиваємо всі атаки», — поділився військовослужбовець НГУ Віталій.

Він кулеметник і йому вісімнадцять років. Відслужив чотири місяці.

«Жахаю цих демонів. Я — луганчанин. Там народився та виріс. Мене звідти вигнали, але Харків ми не здамо. Доводжу їх до сказу СГД — ось можемо показати приклад моєї роботи. Лежить у дворі», — зауважив військовослужбовець НГУ «Лєший».

Він вперше потрапив на війну у 2014 році у складі батальйону «Донбас». Окупанти знищили його родину.

«Ми — представники ЗСУ несемо службу на околицях Харкова. Разом з Національною гвардією України та представниками територіальної оборони. Воюємо разом, усім Харковом. Наші хлопці та дівчата допомагають з тилу, підіймають бойовий дух. Зараз вже не перша атака відбита російських окупантів. Хлопці проявляють дуже велику мужність. Ми обов’язково вистоїмо. Ми міцні, як ніколи. Тому завжди готові відсіч російському окупанту. Тільки чекаємо команди, аби відігнати їх до Білгорода», — запевнив військовослужбовець ЗСУ Олексій Бабешко.

Кілька тижнів тому він займався політикою: був депутатом Харківської міської ради.

Військовослужбовці розповідають, що ворог взагалі не переймається ані спаленою технікою, ані своїми загиблими. Більш того, при них немає документів та ідентифікаторів. Для чого вони шукають безславну смерть на українській землі незрозуміло.

Слідкуйте за найоперативнішими оновленнями у Twitter Громадського радіо

Також підписуйтеся на наш Telegram-канал Новини від Громадського радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS