Олена Ребрик
Це злочини проти людства, я вже перестав називати це війною, я називаю це геноцид — активіст із селища на Київщині
Автор
В ефірі Громадського радіо активіст Руслан розповів про поточну ситуацію у селищі Немішаєве на Київщині.
За його словами, у селищі гуманітарна катастрофа: немає їжі, води та світла.
Немішаєве — селище в Бучанському районі Київської області, за 38 кілометрів на північний захід від Києва. Від початку повномасштабного вторгнення росії Київщина страждає від постійних обстрілів російських окупантів. 2 березня російська армія зайшла у Немішаєве. Загарбники гатять про цивільних будинках та грабують магазини.
«Для нас час зупинився. Таке враження, ніби ми всі знаходимося у чистилищі, чи щось такого страшного дуже. У нас гуманітарна катастрофа. У нас немає ліків, немає їжі, води, електрики, опалення. Люди замерзають, зневоднюються. Я живу в приватному будинку, ми там даємо людям воду, у нас є генератор, ми включаємо його на декілька годин, і даємо людям електрику, для телефонів, щоб хоч якось розуміти, що відбувається в світі. Я веду свій блог, розповідаю. Я розумію, що це дуже небезпечно для нас… Я Twitter веду англійською мовою, щоби іноземці розуміли, що тут просто катастрофа, це злочини проти людства.
Я вже перестав називати це війною, я називаю це геноцид, тому що так, як над нами знущаються… село Шибене, далі трошки, це Бородянський район, казали люди, що російські окупанти під дулами автоматів змушували готувати їм їсти, обслуговувати, вони повиганяли їх з будинків, все повиїдали, і пішли далі. У селі далі російські солдати застрелили корову, і з’їли її. Тобто, бухали, гуляли».
Руслан розповів, що у Немішаєвому багато людей поїхало, але багато людей не можуть цього зробити:
«Тому що біля нас немає «зелених коридорів», люди виїжджали на свій страх і ризик, але я думаю, це було дуже страшно, адже когось розстріляли, когось ні, це вже я чув за словами очевидців.
Зараз у будинку дуже холодно, я у кімнаті на другому поверсі, тут +5 градусів, у нас є камін, ми опалюємо постійно, тому що вночі ти замерзнеш, сплю по три години, і то, це мені дуже повезло, тому що люди, які живуть біля нас, у дев’ятиповерхових будинках, там взагалі нічого немає, там ні газу немає, ні світла. Люди там влаштували польові кухні, щось готують. Але люди дуже згуртовані», — розповідає активіст.
Слідкуйте за найоперативнішими оновленнями у Twitter Громадського радіо
Також підписуйтеся на наш Telegram-канал Новини від Громадського радіо
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
