11.03.2022 13:54

«Це не тільки війна путіна, це і війна росіян» — стаття Пітера Дікінсона

--:--

Орієнтовний час читання: 4 хв

«Його рішення про вторгнення в Україну повністю відповідає публічним заявам і цілям міжнародної політики, які з ентузіазмом приймає переважна більшість росіян. Це не тільки війна путіна, це і їхня війна», — йдеться у статті Пітера Дікінсона, редактора UkraineAlert Service в Atlantic Council.

Громадське радіо публікує переклад статті.

«У всіх жахіттях російського вторгнення багато хто вважає, що звинувачувати слід виключно путіна. І поки міжнародна аудиторія намагається перетравити все немислиме, що відбувається у серці Європи, усім хочеться вірити, що путін просто з’їхав з глузду. Є щось обнадійливе у думці, що це злочинне безумство одного чоловіка спричинило бійню в Україні. Однак розмови про «божевільного владіміра» — це заспокійливий міф, який приховує гнітючу реальність.

Задокументована одержимість путіна Україною зіграла важливу роль у розпаленні найбільшого європейського конфлікту (слово використане в статті, в реальності в Україні не конфлікт, а повномасштабне вторгнення росії та війна — ред.) з часів Другої світової війни. Водночас його рішення про вторгнення в Україну повністю відповідає публічним заявам і цілям міжнародної політики, які з ентузіазмом приймає переважна більшість росіян. Це не тільки війна путіна, це і їхня війна.

Останні результати опитувань свідчать про те, що народ росії підтримує війну в Україні. Після 24 лютого особистий рейтинг Путіна досяг багаторічного максимуму (автор наводить результати державних російських опитувань, яким не можна довіряти — ред.). За даними державної соціологічної служби ВЦИОМ, його рейтинг за тиждень піднявся на 6% і 27 лютого складав 70%. Інше соціологічне агентство ФОМ повідомляє про 7-відсоткове збільшення рейтингу Путіна за цей період.

Звичайні росіяни активно підтримують воєнні дії. Брендинг з літерою «Z», яку використовують російські військові в Україні, стає все більш популярним. Крім того, швидко зростає кількість громадських діячів і колективів, які визнають вторгнення в Україну. Наприклад, ректори 250 університетів рф опублікували офіційне звернення Спілки російських ректорів від 4 березня, яке виправдовує війну і закликає об’єднатись довкола путіна.

Водночас спротив війні у росії не такий сильний. Протести пройшли у деяких містах, однак до них долучилась недостатня кількість учасників, щоб протести набрали обертів. Сміливість окремих російських протестувальників не викликає сумнівів. Однак немає сенсу говорити про значний опозиційний опір, поки антивоєнні мітинги не почнуть збирати сотні тисяч людей. Наразі немає доказів того, що це можливо.

Дійсно, здається що більшість росіян занепокоєні виходом міжнародних брендів з країни більше, ніж воєнними злочинами їхньої армії у сусідній Україні.

Багато росіян просто відмовляються визнавати звірства, що відбуваються після вторгнення. Від початку воєнних дій міжнародні ЗМІ розповідають про те, що українцям не вдається переконати своїх родичів-росіян, що російська армія бомбить українські міста.
Зараз є спокуса й інфантилізувати російське суспільство, стверджуючи, що у них недостатньо точної інформації. Однак це неправда.

У той час, коли центральні ЗМІ контролюються кремлем, росіяни можуть орієнтуватись у пропаганді і легко знайти доступ до альтернативних джерел інформації, якщо захочуть. Жахлива правда у тому, що десятки мільйонів росіян з готовністю приймають орвелівську брехню кремлівського ТБ і приймають позицію тих, хто підтримує війну в Україні.

Сьогоднішні провоєнні настрої не виникли за одну ніч. Століттями росія рішуче виступала проти боротьби за українську державність. Натомість росіяни почали поблажливо ставитись до України як до «младшего брата», який потребує дисципліни і наставлення.

Хоча народне вираження українців толерувалось, будь-яка спроба просування окремішньої української ідеї нації розглядалась як напад на росію, звісно, з відповідною реакцією. Незважаючи на те, що Україна вже понад 30 років незалежна, це імперіалістичне мислення все ще живе і процвітає у сучасній росії.

За останні 8 років кремль працював над посиленням цих укорінених упереджень і невдоволення. Із часів анексії (тимчасової окупації — ред.) Криму та окупації територій на Сході російську аудиторію годували щоденною порцією дезінформації, яка демонізує та дегуманізує українців як «нацистів» і «маріонеток Заходу». путін казав, що сучасна Україна стала «анти-росією», яка становить загрозу для самої росії.

Більшість росіян підтримує вторгнення, тому малоймовірно, що санкції чи міжнародний осуд переконають путіна змінити політику.

Із іншого боку, зростання ціни (яку платять росіяни за вторгнення в Україну — ред.), через санкції міжнародної спільноти, тільки заохотить росіян підтримувати війну і переконає в тому, що саме існування незалежної України є частиною загальної «антиросійської змови». У цій альтернативній реальності нові труднощі розглядатимуться як неминуча вартість «захисту росії від ворогів».

Якщо демократичний світ дійсно хоче зупинити путіна, ми повинні відмовитись від надій на внутрішню опозицію війні. Не буде палацових переворотів чи народних повстань, поки більшість росіян продовжує підтримувати одержимість путіна — поневолення України. Натомість, єдиний шлях вплинути на росію — це позбавити доходів для фінансування війни, що дозволить Україні себе захистити.

Вторгнення путіна в Україну — це переломний момент його правління, і його підтримує більшість росіян. Він не відступить, поки не втратить усі гроші чи не стече кров’ю.