Фото: Станіслав Сеник/Київ 2022
Стосунки в родині на відстані під час війни: що відбувається в українському суспільстві та яка ситуація насправді?
Про це під час розмови в рамках проєкту «Кава з Трощинською» розповіла Лариса Дідковська, президентка Української Асоціації Гештальт-терапії.
«Це реальнсть, спричинена екстримальними обставинами. Ці сім’ї просто жили собі — мали свій склад, свої стосунки, і раптом ця війна розщепила цю систему сім’ї на декілька підсистем. Мати з дітьми, батьки з дітьми, хтось загинув, хтось на фронті, хтось в окупації, і всі ці трансформації і зміни в сімейних системах абсолютно очевидно дуже-дуже радикальні. Це не просто хтось поїхав у відрядження і за тиждень повернеться, — ні. Це хтось, хто може загинути, стати мігрантом і не повернутись взагалі — це дуже радикальні сімейні зміни».
Читайте також: Провалена комунікація про мобілізацію: «Очевидно, що ми були неготові до цих процесів» — Дідковська
Науковиця навела приклад з трьох речей, які можна спробувати використати на користь у цій важкій ситуацій:
«На користь іде те, що, цитуючи Бальзака, «відстань для кохання — це вітер для багаття», і якщо багаття маленьке, вітер його загасить, а якщо велике — вітер перетворює його на величезну пожежу. І тому, ось це випробування відстанню, випробування обставинами пояснює благополучність, або неблагополучність сім’ї, і діляться сім’ї не за тим, чи є у них проблеми, — проблеми є у всіх родинах, — діляться лише по тому, як вони ці проблеми вирішують. І якщо сім’я, опинившись в ситуації дистанціювання, безпеки-небезпеки, фронту-еміграції, вирішує цю проблему, перетворюючись на союзників, партнерів, однодумців, підтримуючи один одного, допомагаючи один одному з цим усім впоратись, значить це — благополучна сім’я.
Якщо люди стають ворогами, перетворюються на тих, хто ображає, стають баудужими, значить ця сім’я була зрозуміло якою.
Другий чинник, який теж є важливим. Чим ми перевіряємо друзів? Бідою. Значить, цей чинник теж є каталізатором наших стосунків. Якщо вони є добрими, вони будуть ще кращими, і ми переконаємось, що це справді наші друзі, справді наші союзники, якщо ні, то ця біда спровокує те, що за мирних обставин взагалі не було б спровоковано.
І ще одна річ — як кожен із членів сім’ї міняється. Неочікувано, непрогнозовано. Ми всі говоримо про поврнення комбатантів з фронту, про те, як це буде, тому що люди звикають жити один без одного, і звикають розраховувати на себе, і потім, коли нам доведеться знову жити разом, нам знову доведеться звикати до вміння жити разом, і «знайомитись» з тим, кого я не знатиму, тим, хто є для мене невідомим».
Повністю інтерв’ю з Ларисою Дідковською дивіться у відео
«Кава з Трощинською» — проєкт Українського кризового медіацентру. Ведуча — Тетяна Трощинська, головна редакторка Громадського радіо, яке є медіапартнером проєкту.