Дикий: «Зірвати нашу мобілізацію — це «топова» задача в росіян»

У чому для України полягає відмінність цієї війни від попередніх, та чому в ній потрібно брати участь?

Про це під час розмови в рамках проєкту «Кава з Трощинською» розповів Євген Дикий, військово-політичний експерт та ветеран російсько-української війни.

«Ми століттями не мали своєї держави і жили «під кимось». І ті чужі держави постійно гнали наших людей на чужі війни. Насправді, століттями для українців було правильним уникати війн, бо вони були не нашими. Ми не були в них суб’єктами. Це були війни не за наші інтереси, а за імперію, ту саму, яка нас «підгребла», а далі йшла «підгрібати» інші нації, і для цього вже використовувала українців. Тому логічно не воювати за чужу імперію. І має відбутися певний зсув у голові, щоб зрозуміти різницю, що це вже війна за своє, і, при тому, війна саме за своє виживання. От, власне, від того, у скількох людей відбудеться цей зсув, і залежатиме, буде далі ця країна й нація існувати, чи ні».

Як Росія намагається вплинути на процеси в Україні, та чи вдається їй це?

«Звичайно, росіяни працюють над тим, щоб зірвати нашу мобілізацію. Це у них «топова» задача, і на неї кинуті дуже великі ресурси. Просто я на цьому найменше акцентую увагу, тому що ІПСО, яке не спирається на якісь реальні проблеми в суспільстві, — приречене. Чому нам «не зайшло» дуже багато їхніх ІПСО й викликали тільки сміх? Тому що вони були абсолютно «з пальця висмоктані», вигадані. А якщо ІПСО «заходять», це означає, що для них є якийсь реальний ґрунт. І мені важливіше, щоб ми працювали саме з цим нашим ґрунтом, з тими реальними проблемами, які у нас є».

Читайте також: «Ти воюєш не «за державу», а за свою країну і націю» — Дикий про підміну понять

Чому українці мають піти захищати свою країну?

«Не хотіти йти на війну — це нормально і природно. Не можна дорікати людям тим, що вони не хочуть іти воювати. Нормально боятись війни, але цей страх треба подолати. Так само, як потім на війні доведеться його весь час долати, тому що там дуже страшно. І тут ми всі залежимо від того, скільки людей усвідомлять, що краще один раз піти, і воно швидше закінчиться, аніж отак ще чекати, і, в результаті, дочекатися, що доведеться знову воювати вже, наприклад, у Києві.

Росія від цього не відмовиться, вона ціль не змінювала. І тому, якщо хтось сподівається просто пересидіти зараз, а далі це «заморозять», і «вже Бог з ними, тими окупованими територіями, з тим Кримом, Запоріжжям, ми ж тут усі лишимось живі», так от проблема в тому, що ця схема — неробоча. Росія на таке не згодна. Давно вже немає ніякої «денацифікації» чи «визволення». Абсолютно прямим текстом звучить формулювання «окончатєльноє рєшеніе украінского вопроса».

Якщо нас не знайдеться достатньо багато, готових піти зі зброєю в руках, то не буде так, як було з Кримом, де окупація відбулась дуже швидко, і після цього під репресії потрапили тільки ті, хто дійсно були активістами. Кримчанам, в більшості, дали просто жити, працювати, але зараз інша історія. Після цих років нашого опору — тут не пожаліють. Це буде не Крим, це буде одна велика Буча».

Повністю інтерв’ю з Євгеном Диким дивіться у відео

«Кава з Трощинською» — проєкт Українського кризового медіацентру. Ведуча — Тетяна Трощинська, головна редакторка Громадського радіо, яке є медіапартнером проєкту.