Півтора роки ми чули, що це не на часі — Совсун про законопроєкт, що заборонить діяльність УПЦ (МП)

19 жовтня Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроєкт про заборону релігійних організацій, що керуються Росією. Спершу йому довелося пройти непростий шлях, аби опинитися на цьому голосуванні.

Про це в ефірі Громадського радіо розповіла Інна Совсун, народна депутатка України від фракції «Голос».

На голосуванні за ухвалення законопроєкту проголосувало 267 депутатів. Проте довелося докласти великих зусиль, аби зробити цей крок у сторону заборони УПЦ МП, каже народна депутатка.

«Насправді, це не церква, а філія ФСБ в Україні. І те, що вона продовжує існувати, функціонувати й задурювати людям голови — геть неприйнятно. Суспільство, великою мірою, «дотисло» депутатів, тому що збір голосів за цей законопроєкт був украй важким. Перший законопроєкт про заборону РПЦ я подала 26 березня 2022 року, коли ще російські війська стояли біля Києва і коли почали з’являтися повідомлення про те, що священики УПЦ (МП) радісно зустрічали окупантів і працювали на них. Але ще півтора роки ми чули, що це не на часі, і було дуже складно переконати колег депутатів проголосувати. Тут було дуже багато всього: і суспільний тиск, і збір голосів за винесення цього законопроєкту в порядок денний, і попри це все, вчора в парламенті, низка депутатів зі «Слуг народу» та з уламків колишньої «ОПЗЖ» намагалися завадити внесенню його в порядок денний. Подекуди доходило ледь не до бійок у залі, тому що були люди, які дуже активно виступали проти, наприклад народний депутат Культенко від «Слуг народу», який закінчив духовну семінарію (УПЦ МП). Не пам’ятаю такого напруженого голосування за дуже довгий час», — розповідає Совсун.

Законопроєкт не має назву «Про заборону УПЦ МП», у ній ідеться про заборону діяльності релігійних організацій, управління яких знаходиться в країні-агресорці. Тобто законопроєкт не забороняє конкретну церкву, а закріплює, що в країні не може існувати релігійних організацій, які керуються з Москви.

«Той законопроєкт, який є зараз, — не ідеальний. Необхідно буде вносити до нього правки до другого читання. Але ідея у тому, що після того, як законопроєкт вступить у дію, необхідно буде провести експертизу, довести, що в конкретної релігійної організації, відповідно до статутної діяльності, фінансування, інших типів зв’язків усередині неї, центр управління знаходиться в країні-анресорці. І на підставі цієї експертизи держава має прийняти рішення про заборону діяльності такої організації. Тобто, теоретично, якщо з’явиться інша подібна організація або якщо ми визнаємо іншу країну державою-агресоркою, що теж може статися, і центр якоїсь церкви буде знаходитись, наприклад, у Білорусі, то закон на такі організації теж буде поширюватися», — пояснює народна депутатка.

Повністю розмову з народною депутаткою слухайте у доданому аудіофайлі