Ніколас Мадуро/Ілюстративне фото/REUTERS
Нещодавно президент Венесуели Ніколас Мадуро оголосив про анексію регіону Ессекібо, що належить сусідній Гаяні. Яка мотивація таких дій і які наслідки вони можуть мати?
Про це в етері Громадського радіо розповів Іван Фечко, експерт Програми дослідження Латинської Америки та Карибського басейну Ради зовнішньої політики «Українська Призма».
Ессекібо — надзвичайно багатий на нафту регіон. Венесуела має претензії на нього протягом багатьох років, але особливо ситуація загострилась після проведення там досліджень покладів нафти у 2015 році.
«Дійсно, запаси нафти там оцінюються одними з найбільших не тільки в регіоні, але й у світі. Попри те, що Венесуела і так займає перше місце, випереджаючи навіть Саудівську Аравію, за кількістю запасів нафти, але цей регіон також не хоче втрачати з поля зору і претендує на нього. Довгий час про ці запаси нафти не було відомо, хоча конфлікт, претензії на цей регіон тягнуться дуже давно, ще з ХІХ століття. Зараз Венесуела апелює до Женевського договору 1966 року, де була визначена можливість певних претензій. Але лише з 2015 року, коли американська компанія ExxonMobil знайшла ці великі запаси нафти, Венесуела дійсно активізувалася і почала в цьому контексті працювати», — розповідає Фечко.
У неділю у Венесуелі було проведено референдум щодо визнання суверенітету над територією Ессекібо.
«Влада, очевидно, спекулює з результатом. Вона говорить, що 50% населення взяло участь, і з них 95% проголосували за. Було поставлено одразу п’ять питань які, по суті, дублювали одне одного, про те, чи венесуельці не проти приєднати регіон. Опозиція вважає, що лише 10% людей реально прийшли на виборчі дільниці, тобто підтримка навіть у Венесуелі не є настільки великою, як намагається подати чинний режим Ніколаса Мадуро. Ситуація є складною, але поки що анексія відбувається в такому «віртуальному» форматі. Поки що військові сили Венесуели не переходять кордон з Гаяною. Тим не менш, Мадуро ці результати вже намагається закріпити на законодавчому рівні. Проголошено про створення нового штату, на карти його вже було офіційно внесено, у шкільну програму були подані заяви на зміни, у дипломатичні відомства були розіслані відповідні оновлення. Це створює додаткову напруженість як для Латиноамериканського регіону, так і для міжнародної спільноти. Зокрема, певні ризики ми можемо бачити для України», — говорить експерт.
Найскладнішою ситуація є для самої Гаяни. У випадку військового конфлікту, вона не зможе протистояти Венесуелі, тому надією залишається міжнародна дипломатична підтримка, вважає Фечко:
«Венесуела має одну з найбільших армій у регіоні, яка протягом тривалого часу оснащувалася, до речі, за допомогою Росії. Сьогодні вона налічує близько 130 000 професійних військових. У той час, як сама Гаяна має тільки близько 800 000 населення загалом. Її армія — лише до 3 000 людей, до шести танків, за певною інформацією. Тобто у випадку військового конфлікту, вона не має шансів протистояти цій агресії. Тому президент країни Ірфаан Алі зараз покладається, перш за все, на дипломатичну підтримку та міжнародну реакцію, оскільки лише формат рішучої відповіді з боку міжнародних партнерів може змусити Мадуро зупинитися і не переходити кордон, щоб із такої символічної анексії перейти у фактичну».
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі