Це відволікає частину українських сил, які змушені контролювати регіон — Олійник щодо ситуації у «Придністров’ї»

28 лютого у самопроголошеній «Придністровсько-Молдавській Республіці» відбувся з’їзд місцевих «депутатів». Вони заявили про «тиск з боку Молдови» та звернулися до Росії із проханням про захист. Інші свої звернення вони адресували Генсеку ООН, ОБСЄ, Міжнародному комітету Червоного Хреста та Європарламенту. Якою є ситуація у «Придністров’ї», та як вона впливає на Україну?

Про це в етері Громадського радіо розповів Юрій Олійник кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень».

«Було дуже багато інсценування, яке підкидала Москва, щоб люди відволікались, боялись і обговорювали, що «Придністров’я» проситиме про входження до Росії за зразком так званих «ЛНР» і «ДНР» чи Криму. Такого не відбулося, але є проблема актуалізації теми «Придністров’я». З одного боку, дивно, що коли Росія була в набагато кращому стані, навесні 2022 року, цю тему не піднімали. Адже ми розуміємо, що зараз можливості Росії допомогти військовим чином значно слабші, фактично, їх немає. Територія України і Молдови повністю перекривають «Придністров’я», на місці там стоять лише кілька батальйонів так званих російських миротворців чисельністю до двох тисяч, і до п’яти тисяч місцева армія, що перебуває в не дуже дієздатному стані. Тому з військової точки зору, це не проблема. Тут використовується пропаганда. Але важлива вона саме зараз, я думаю, не тільки через бажання Путін перед виборами показати, ніби він про всіх дбає, але й тому що Придністров’я має чергове загострення відносин з Молдовою на економічному підґрунті. Молдова припинила майже весь імпорт російського газу, який вона, зокрема, передавала «Придністров’ю», — пояснює Олійник.

Нестабільна ситуація у Придністров’ї вигідна для Росії в контексті війни, яку вона веде в Україні. Тому країна-агресорка намагатиметься й надалі затягувати проблему та не давати її вирішити.

«Це виконує функцію відволікання частини українських сил, які змушені контролювати регіон біля «Придністров’я». Військ там небагато, але з їхнього боку можливі диверсії та інші заходи непрямого впливу, тому це потрібно прикривати. Для нас ліквідувати цю військову загрозу за погодженням з Молдовою було б дуже простим сценарієм, і для Росії це була б велика втрата, передусім іміджева, адже вона 30 років «носилася» з цією невизнаною республікою. Але питання в тому, що вони тиснуть на Молдову, на її союзників, закликають не вести до ескалації. Відповідно, не буде санкцій чи дій з боку міжнародного співтовариства.

Із одного боку, у втручанні в ситуацію з боку України сенс є, тому що це вивільнить наші сили, які покривають цей напрямок, та завдасть великих іміджевих втрат Росії. Але це можливо лише за прямим погодженням і запрошенням Молдови, суверенною територією якої ми визнаємо Придністров’я. Мені здається, поки що Молдова «дозріває» до такого рішення, але цього ще не сталося. Адже Росія намагається змалювати небезпеку того, що вона незабаром захопить Україну, після чого може помститися й Молдові. Тому вони активно працюють над тим, щоб затягнути цей процес», — розповідає керівник дослідницьких програм Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень».