Ілюстративне фото
За час війни в Україні кількість жінок в армії суттєво зросла. Тим не менш, вони досі вимушені стикатися з проявами сексизму й доводити своє право та здатність захищати батьківщину на рівні з чоловіками.
Про це в етері Громадського радіо розповіла Ярина Чорногуз, військовослужбовиця, поетеса, волонтерка.
«Я не єдина жінка в батальйоні морської піхоти. Там було багато жінок, наприклад діловодок, зв’язківців. На бойовій посаді в роті я була тривалий час одна, але після початку повномасштабного вторгнення у нас також з’явилися дівчата бойові медикині. Ставлення певною мірою змінилося. Жінок стало більше, вікно можливостей для жінок на бойові посади і не тільки досі відкрите. В армії трапляються різні чоловіки: хтось з сексистськими упередженнями, хтось без них. Але робити роботу одну, тому я до цього ставлюсь більш-менш спокійно.
Порівняно з історіями, які я знаю від деяких подруг і приятельок, я не можу сказати, що у мене були великі перепони. У мене дуже хороша рота, командири. Коли побачили, що я роблю все на рівні з іншими, то я не мала якихось скандалів і спокійно працювала разом з рештою. Окремих персоналій я не вважаю такими промовистими», — розповідає Чорногуз.
Вона закликає цивільних жінок також мобілізуватися та вступати до лав армії. Багато з них можуть не робити цього, зокрема, через страх зустрітися з сексизмом у війську.
«Потрібно прийняти, що таке буде, коли ти йдеш в армію, і не боятися. Століттями було, що «війна, армія — це не жіноча справа, а чоловіча». Ти це не вимкнеш за пару років. Просто потрібно прийняти і йти на те, що є. Бо армія має велику потребу в оборонцях, і жінки в сучасній війні можуть виконувати дуже багато роботи, яку виконують чоловіки. Певна фізична силова перевага важлива не скрізь. Так, будуть якісь там сексисти, будуть тобі щось казати, але якщо ти будеш прикладом для хлопців у плані мотивації, бажання готуватися, виконувати завдання, то всі з часом замовкнуть», — стверджує військова.
Чорногуз вважає гарною ідеєю створення суто жіночого батальйону. Він міг би стати прикладом, а також дав би можливість жінкам займати в ньому ті посади, які вони для себе обрали.
«Я бачу доцільність і користь у цьому, тому що зараз маємо дуже багато бойових підрозділів, де суто чоловіки і де в командирів принципова позиція, що вони не хочуть брати жінок. Жіночий підрозділ, бодай один, започаткував би традицію жіночих бойових підрозділів, якої в нас немає досі в Україні, і дав би можливість тим жінкам, які хотіли б на бойові посади, але які не хочуть пробиватися через стіну цих упереджень у змішаних батальйонах. Бо якщо ти хочеш на посаду кулеметниці, і на вибір є ти й чоловік, то завжди оберуть його», — пояснює військовослужбовиця.
Поширеними також є коментарі щодо матерів, які пішли на війну.
«Я теж постійно з ними стикаюся. Свій вибір я пояснюю доволі просто. Більшість чоловіків, з яких на 80-90% складається фронт, є батьками, мають дітей. І я не вважаю, що для чоловіка батьківство — це щось менш важливе, ніж материнство для жінки. Те, що вони роками не бачать своїх дітей — це нікого не обходить. А те, що жінки прийняли такий вибір і не бачать своїх дітей — то це не нормально. Це теж сексистські упередження», — говорить Чорногуз.