«Те, що відбувалося в Маріуполі, не можна назвати навіть псевдовиборами» — радник міського голови 

У Росії відбулися так звані «президентські вибори», які також намагалися «проводити» на тимчасово окупованих українських територіях. В окупованому Маріуполі «голоси» збиралися у «виборчих дільницях» та мобільними групами, що ходили містом.

Усі цифри, зокрема щодо «явки», окупаційна влада «намалювала» без жодного підґрунтя, і навіть не витрачала ресурси для завезення у Маріуполь «масовки», розповів в етері Громадського радіо Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя.

«Почалося це 10 березня і протягом перших чотирьох днів відбувалось так зване «дистанційне голосування». Тобто містом ходили загони з урною та автоматником і шукали «виборців», уявних і реальних. З п’ятниці відкрились «виборчі дільниці», і «шоу» пройшло вже у них», — розповідає Андрющенко.

Попри повідомлення, що на тимчасово окуповані території звозились російські військові для голосування на «виборах», у Маріуполі цього не відбувалось.

«Нікого не завозили, і не було в тому потреби. Те, що відбувалося у Маріуполі не можна назвати навіть псевдовиборами. По-перше, не було «списку виборців», його фізично не існує. Тому всі байки про якусь «явку», якісь «відсотки» — це просто «зі стелі намальовані» цифри, без жодного підґрунтя. По-друге, росіяни розраховували кількість бюлетенів відповідно до тієї неправдивої кількості людей у Маріуполі, яку вони озвучують, що там близько 280 тисяч маріупольців, близько 100 тисяч росіян. За нашими оцінками, в окупованому Маріуполі на сьогодні перебуває приблизно 80 тисяч людей, серед яких всі вікові категорії. Тих 250-300 тисяч людей не завезеш, з одного боку, з іншого боку — цифри все одно будуть «малювати». Це, насправді, рятувало наших людей від того, що їх заганяли б на «виборчі дільниці» чи переслідували б ці загони. Не мало сенсу вкладатися у мобілізацію людей на «вибори». Тому дуже невелика кількість людей дійсно відвідала «виборчі дільниці». Ясна річ, загони проходили і по підприємствах, щоб поробити фотографії.

«Голосувати» можна було за українським паспортом, російським і, так званим, «ДНРівським». Ми попросили людей із нашого спротиву провести експеримент і перевірити, скільки разів вони зможуть «проголосувати». Так от наша людина проголосувала 15 разів у одному місті за один день. У принципі, могла б і більше. Вона зустріла вісім мобільних груп, і в семи з них дали «проголосувати» спочатку за українським, і потім за російським паспортами. Лише одна група попросила обрати один паспорт і дозволила «проголосувати» один раз. На окупованих територіях таке було скрізь», — говорить радник міського голови Маріуполя.

За словами Андрющенка, для робітники шкіл, медичного персоналу, певних працівників комунальних підприємств була передбачена така процедура, як «Голосуємо командою»:

«Вони роблять фотографію, що всім офісом «проголосували», або на «виборчій дільниці», або у мобільній групі. Але я б примусом це не назвав, чесно кажучи. Це цілком свідомий і логічний вибір зрадників, які дійсно підтримують російську владу. Що стосується звичайних людей, які просто мешкають в окупації, я не можу сказати, що був шалений примус. До речі, це вже другі «вибори», що проводяться у Маріуполі за півроку. У вересні відбувалися «місцеві вибори» в органи самоврядування. Тоді теж не було такого примусу, з тих же причин, бо цифри все одно «малювали». Я знаю, що в Мелітополі, Бердянську була інша ситуація, там ганяли людей», — розповідає Андрющенко.