В Україні існує проблема недоброчесності серед педагогічних працівників. Частина з них купує відповіді до завдань на курсах підвищення кваліфікації або сертифікати про їхнє проходження. Виявити й довести такі випадки вкрай непросто, а наслідки подібної недоброчесності можуть бути дійсно масштабними.
Про це в етері Громадського радіо розповіла начальниця відділу медіа та аналітики Служби освітнього омбудсмена Надія Лещик.
«Кожен педагог, згідно із законом, зобов’язаний постійно підвищувати свій професійний рівень. Педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, технічної освіти мають набрати 150 годин підвищення кваліфікації за п’ять років. Педагоги закладів дошкільної та позашкільної освіти — 120 годин. Це можуть бути курси підвищення кваліфікації, тренінги, семінари, вебінари, майстеркласи. Педагогам зараз надана свобода вибору форми, очного чи заочного формату підвищення кваліфікації. Коли педагог набирає певну кількість годин, він проходить атестацію, і за її результатами йому може бути присвоєна певна професійна категорія чи звання, і відбувається невелике підвищення заробітної плати.
Раніше у нас існувала монополія на підвищення кваліфікацій, і всі педагоги мали її проходити лише в інститутах підвищення кваліфікації, що створені в кожній області. Але ця монополія не завжди давала якість, і багато вчителів скаржились на такі курси. Тому було змінене законодавство, щоб дати цю академічну свободу. Водночас і в цих інститутах все відбувалося не завжди доброчесно», — розповідає Лещик.
Самі сертифікати є цілком реальними та відповідають нормам закону, а от шляхи їхнього здобуття — ні.
«Ми маємо дві великі проблеми в цьому питанні. Перша — це коли інша особа проходить ці курси за педагога. Якщо це онлайн-курс, він складається з текстових та відеоматеріалів і завдань, у випадку правильного виконання частини з яких, людина отримує сертифікат про підвищення кваліфікації. Шахраї знають правильні відповіді й пропонують їх вчителям. Тобто отримані сертифікатами не є підробками, по суті, всі вимоги законодавства виконані. Але насправді вчитель ці курси належним чином не проходив. Друга проблема пов’язана з суб’єктом підвищення кваліфікації, тобто тим, хто надає ці послуги. Вони, фактично, продають «папірці». Вони, знову-таки, виконують вимоги законодавства, програма у них є, але самого навчання педагогів не відбувається», — пояснює начальниця відділу медіа та аналітики служби освітнього омбудсмена.
Відсоток вчителів, які здобувають сертифікати про підвищення кваліфікації з порушенням доброчесності, може сягати 16%.
«Нещодавно проводилося дослідження вчителів 5-6 класів Нової Української школи. Їх запитали, чи купували вони сертифікати, і 6% відповіли, що так. Ми вдячні за цю чесність і не хочемо заклеймити вчителів, а хочемо зрозуміти, чому вони це роблять. 10% вчителів сказали, що їм складно відповісти на це запитання, тому ми, фактично, можемо говорити про 16%, що доволі багато.
Встановити таку недоброчесність дуже складно, адже ні вчитель, ні особа, яка пропонувала цей курс, в порушенні не зізнаються. Напевно, необхідно змінювати підходи до підвищення кваліфікації. В законі про загальну середню освіту прописано, що недоброчесність карається, що вчитель матиме проблеми з атестацією, може бути позбавлений педагогічного звання, премій, заохочувальних виплат. Але за п’ять років у службі освітнього омбудсмена жодного випадку покарання людини за недоброчесність ми не бачили. Тому незрозуміло, як з’ясувати та довести порушення та притягнути до відповідальності за нього», — говорить Лещик.
Така недоброчесність може сприяти розвитку корупції в суспільстві загалом.
«Наслідки цього дуже великі, перш за все — для вчителя. Якщо він купив сертифікат курсів із надання першої домедичної чи психологічної допомоги, то не зможе надати її за потреби. Друга проблема пов’язана з корупцією. Доброчесність закладається у шкільному віці, для дітей прикладами є батьки та вчителі. Якщо учень бачить недоброчесність вчителя, це впливає на нього. Нетерпимість корупційних дій закладається в цьому віці, тому тут є великі наслідки для держави», — каже начальниця відділу медіа та аналітики Служби освітнього омбудсмена.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі