Законопроєкт Безуглої та Третьякової схожий на спробу монополізувати зовнішню діяльность — правозахисниця

Народні депутатки Галина Третьякова та Мар’яна Безугла внесли законопроєкт № 11104, що передбачає позбавлення волі на 15 років чи довічне ув’язнення за «привласнення державних функцій». Зокрема, йдеться про відповідне покарання за неуповноважене представлення України на закордонних та міжнародних майданчиках. Фактично, законопроєкт заборонив би співпрацю українських громадських організацій із закордонними партнерами.

Про це в етері Громадського радіо розповіла Катерина Рашевська, правозахисниця, юристка Регіонального центру прав людини.

«Насправді, я маю сумніви, що й самі депутатки розуміють, кого вони мали на увазі та яка мета подібного законопроєкту. Вони наполягали, що він логічно доповнює інший законопроєкт, який стосується спеціальних місій. Тоді законопроєкт про привласнення державних функцій, можливо, стосується державних агентів. Припустимо, що група депутатів самовільно їде в іншу державу, представляє Україну та домовляється про щось, що буде вигідно лише цій їм особисто. Імовірно, з такої точки зору, законопроєкт навіть здається виправданим. Але тоді постає питання: чим він відрізняється від уже існуючої статті 353 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання за свавільне привласнення державних функцій. Якщо мислити глобально, оскільки в даному законопроєкті нічого немає ні про державних агентів, ні про депутатів, то тоді він потенційно стосується і правозахисників, стосується будь-якого громадянина України, який на запрошення іншої держави або міжнародної організації їде до неї та виступає. І, можливо, те, що він скаже, якимось магічним чином не сподобається пані Безуглій чи іншим депутатам, і тоді йому загрожує 15-річне або довічне позбавлення волі, що навіть за таких обставин має вигляд абсолютно невиправданої та надто жорсткої санкції», — говорить Рашевська.

Законопроєкт Безуглої і Третьякової позбавлений конкретного визначення, чиї та за яких обставин вчинені дії будуть визнані злочином. Навіть американський «Акт Логана», з яким його порівнюють, визначав ці деталі значно чіткіше.

«Насправді, в ньому нічого не уточнюється, окрім того, яким саме чином відбувається комунікація з зовнішнім світом. Тут передбачено все: від листування до виступів на міжнародних майданчиках. Як відбувається привласнення? Вочевидь, якщо ти десь говориш «Я українець» — то це вже привласнення. Але це все мої припущення, оскільки в законопроєкті це не вказано. Взагалі, законопроєкт є, і його авторки теж це визнають, копією «Акту Логана» в США. Однак той був виданий ситуативно, у XVIII столітті, коли міжнародний захист прав людини абсолютно не був розвинений до того рівня, як сьогодні. Дипломатія мала зовсім інший вигляд, не було таких підходів, як державно-приватне партнерство, people to people. Більше того, там було чітко визначено категорію такої комунікації з зовнішнім світом і заборона поширювалася виключно на ті держави, з якими Сполучені Штати перебували в стані суперчки. Ми не бачимо такого уточнення в законопроєкті пані Безуглої й Третьякової, і це виглядає дивно», — пояснює правозахисниця.

Законопроєкт, фактично, має монополізувати міжнародну співпрацю та обрізати можливості участі в ній для громадських організацій.

«Це, фактично, повністю унеможливлює діяльність неурядових організацій та правозахисників. Тому що ми тоді позбавлені контакту з зовнішнім світом, не можемо діяти незалежно. Досить часто ми подаємо тіньові звіти до Європейської комісії, коли вона проводить оцінку гармонізації українського законодавства та практики із законодавством Європейського Союзу. Ми подаємо подібні звіти в статутні органи ООН. І, очевидно, як правозахисники ми подекуди реагуємо досить жорстко. Наприклад, чому ми повинні мовчати, коли Римський статут досі не ратифікований, а замість цього пропонують внести ще одну статтю, яка дублює вже наявну та є зазіханням на права та свободи людини? Або коли незалежна комісія ООН з розслідування говорить, що в Україні проблеми з законом про колабораційну діяльність. Тому законопроєкт Безуглої та Третьякової схожий на зазіхання на монополізацію зовнішньої діяльності. І вони самі підкреслюють, що хочуть мати єдиний голос, а це виглядає недемократично та невідповідно до верховенства права й прав людини», — говорить Рашевська.