Полисіння дітей у Чернівцях 1988 року: науковець спростовує версію радянської влади

Полисіння дітей у Чернівцях у 1988 році: Історична правда опублікувала статтю кандидата фізико-математичних наук, адвоката Ореста Данилевича, у якій він розповідає про ті події, а також про те, що офіційні причини такого занедужання, озвучені радянською владою, насправді були зовсім іншими, і зовсім не отруєння талієм, як заявляли.

Данилевич зазначає, що багато разів приїздив до ІПМ АН УРСР для проведення досліджень на лазерному мас-спектрометрі:

«Одного разу після повернення з чергового відрядження до Києва, по нашому лабораторному корпусі, що розташовувався по вул. Л. Кобилиці, 88, біля СШ №32, поширилася страшна звістка. У малолітньої дочки нашого товариша повністю випало все волосся. Дівчинка вранці прокинулася, а все її волосся залишилося на подушці. Всі були страшенно пригнічені. Вже і до цього випадку по Чернівцях ширилися чутки про полисіння дітей, а тепер ця біда торкнулася нас безпосередньо.

По обіді цього ж дня мене викликав до себе керівник нашого Відділення член-кор. АН УРСР, проф. Корній Денисович Товстюк: «Ти знаєш, що сталося у нашого співробітника з дитиною? Негайно готуйся до Києва, я вже домовився зі санстанцією. Вони нададуть нам сухий осад сечі, зразки волосся, нігтів хворих дітей. Візьмеш відповідні зразки і від дитини нашого співробітника… про проведення термінових досліджень я вже домовився«.

За словами Данилевича, матеріал досліджували протягом декількох днів:

«Результати досліджень всіх зразків на лазерному мас-спектрометрі не виявили навіть слідів, тобто найменших концентрацій свинцю, талію та інших важких металів. По поверненню в Чернівці доповів керівникові про отримані результати. Звичайно, що я поінформував і інших колег по роботі про результати досліджень і, оскільки це було надзвичайно важливо для нас усіх, фактично всі у відділенні знали, що навіть слідів жодних важких металів у зразках хворих не виявлено.  

Але вже за день після цього до нас у відділення завітали представники КДБ і почали ніби здалеку розпитували, що ми знаємо про полисіння, чим воно може бути зумовлене, між іншим повідомили, що полисіння визивається при талієвому отруєнні, а звідки міг взятися талій, може це автомобілісти, доливають тетраетил талій у низько октановий бензин, а також можливо, що це отруєння діоксином, який виявили у партії родзинок, завезених з Туреччини».

Науковця делегували на перше засідання координаційної групи, створеної Чернівецьким міськвиконкомом для вивчення проблеми полисіння:

«Те, що я почув на цьому засіданні, мене шокувало. Ніхто у місті ніяких досліджень не робив, навіть елементарних аналізів крові та сечі хворих дітей не було зроблено, всі лікарі вже були зорієнтовані на полисіння пов’язане з отруєнням талієм. Наведені мною результати проведених досліджень зразків тканин полисілих дітей ніхто навіть не сприйняв».

«Після обговорення результатів досліджень повторно проведених у Києві і ситуації у місті до мене у кабінет зайшов Анатолій Галін, який тоді працював на посаді ст. інженера у нашій лабораторії. Він повідомив, що має добрі зв’язки з працівниками московського представництва сервісного центру американської компанії Hewlett Packard. 

Найкращі дослідницькі лабораторії в СРСР у той час були оснащені електронним медичним обладнанням та обладнанням для хімічного аналізу, в якому використовувалися процесори саме цієї компанії. Так з’явилася можливість проведення досліджень зразків нігтів, сечі і крові хворих дітей в наукових центрах Москви. І вже через кілька днів Анатолій відбув у відрядження до столиці СРСР». 

Згодом були проведені більш детальні дослідження, і результати так само не виявили талію, а натомість —  величезну концентрацію бору в крові хворих дітей.

Коли МОЗ СРСР ознайомилося з результатами, там заявили: «Нам не нужны эти исследования, ищите таллий!», каже Орест Данилевич.

Результати досліджень забрали, а доступ до лабораторій у Москві заборонили.

Данилевич наголошує, що офіційна влада, зокрема, органи КДБ та їхні агенти, щоб приховати справжні причини Чернівецької трагедії, всіляко поширювали дезінформацію про буцімто талієве отруєння у Чернівцях.

«Вони через підконтрольних їм псевдо науковців, лікарів, «стукачів» різних мастей сфабрикували дані, адже насправді жодних серйозних досліджень причин отруєння, крім незалежного розслідування науковців Чернівецького відділення напівпровідникового матеріалознавства ІПМ АН УРСР, тоді не проводилося. У жодній з чернівецьких лабораторій не було відповідного обладнання для проведення потрібних досліджень».

Також науковець наводить цитати з розмов із працівниками чернівецьких підприємств, що фігурували у версії про отруєння талієм, буцімто «у Чернівцях були постійно діючі антропогенні джерела талієвого забруднення, до яких віднесені підприємства колишнього військово-промислового комплексу СРСР «Кварц», «Гравітон», «Граніт», «Вимірювач», «Фонон».

Усі вони спростували інформацію про використання талію у будь-якому вигляді.

«Звідки ж міг взятися бор у крові і сечі полисілих дітей у таких величезних концентраціях, що в тридцять разів перевищували його нормальну концентрацію в людському організмі?», — пише Данилевич.

Він зазначає, що сполуки бору з воднем і окисли алюмінію — це компоненти ракетного палива:

«А саме в цей час у СРСР відбувалося скорочення ракетних озброєнь відповідно до міжнародних домовленостей. Їх термінове переміщення без належного дотримання правил безпеки, в основному у нічний час, щоб приховати фактичну їх кількість, і спричинило екологічну катастрофу в Чернівцях, що призвела до масового полисіння дітей внаслідок отруєння надзвичайно токсичними сполуками — боранами та іншими компонентами ракетного палива.

Декілька жителів Чернівців вночі, безпосередньо перед полисінням дітей, бачили аварію військової цистерни на вул. Л. Кобилиці і як військові з костюмах хімзахисту проводили дезактивацію деяких ділянок вулиці. Про це багато своїм пасажирам розповідав один таксист, що у ту ніч працював. Але ці розмови дуже швидко припинилися і зрозуміло, що не без участі спецслужб, які просто залякали очевидців. Виникає питання, а чому постраждали саме діти?

Справа в тому, що випари компонентів ракетного палива боранів та сполук алюмінію, які поширювалися каналізаційними колекторами по місту вздовж напрямків руху вантажного транспорту, мають значну густину і, як і туман, підіймалися та поширювалися на невеликій висоті 1 — 1.2 м. Діти, які в ті дні вдихнули цих випарів і отримали від радянської влади цей «подарунок» для свого здоров’я.

Колега по військовій службі одного зі співробітників Відділення з військової частини Вільнюса надіслав нам опис захворювання військових, які постраждали внаслідок розлиття ракетного палива. Характерними ознаками отруєння було: враження органів дихання, центральної нервової системи, випадіння волосся тільки на голові.

Решту даних наведених в описі збігалися з тим, що спостерігалося у Чернівцях. До речі, рекомендації по лікуванню постраждалих від отруєння випарами ракетного палива повністю співпадали з тими, які застосовувалися чернівецькими лікарями для лікування хворих дітей, що полисіли».

Тож, як пише Данилевич, результати експериментальних досліджень чітко вказали на величезні концентрації бору в крові та сечі хворих чернівецьких дітей і підвищений рівень алюмінію, а отже на інтоксикацію дітей сполуками бору та алюмінію, які є компонентами рідкого ракетного палива.

«На моє звернення весною 2023 року керівництво Галузевого державного архіву Служби безпеки України надало доступ до раніше засекреченого архіву КДБ Чернівецької області за 1988-89 роки під назвою «Алопеція».

У цих документах, зокрема, містився Висновок групи експертів від 09.11.1988 р., в якому вказано, що провідні наукові інститути СРСР не виявили перевищення ГДК по талію в жодному зі зразків відібраних в хворих дітей та пробах води, ґрунту, повітря тощо з Чернівців.

Також в архівних матеріалах КДБ є численні повідомлення агентів про аварію військової автоцистерни в липні-серпні 1988 року в районі вул. Л.Кобилиці, роботу військових, які змивали якусь рідину піною, утилізацію ракетного палива в Чернівецькій області.

Наведені дані з розсекреченого архіву КДБ Чернівецької області повністю підтверджують висновки, до яких науковці Чернівецького відділення ІПМ АН УРСР та інші незалежні фахівці дійшли у 1988 р. на підставі аналізу результатів досліджень волосся, сечі та крові хворих дітей.

«Ці дані чітко вказують на те, що екологічне лихо влітку 1988 року пов’язане з діями військових (проливання ракетного палива вздовж руху вантажного транспорту по Чернівцях і значний розлив ракетного палива внаслідок аварії військового транспорту в районі вул. Л. Коблиці та отруєння дітей випарами його компонентів — боранів і сполук алюмінію, які через каналізаційні колектори поширилися по місту), яке тодішня влада всілякими зусиллями намагалася приховати. До цього було залучене вище керівництво КДБ, МО СРСР, які за участі вищого керівництва МОЗ СРСР нав’язали через засоби масової інформацію брехню про талієве отруєння».