Ганна Трофімова/Фото: Громадське радіо
У Києві 28 березня стартував Doc Kyiv Fest — щорічний міжнародний кінофестиваль середньометражного глядацького документального кіно за підтримки Одеського міжнародного кінофестивалю та Starlight Media. І вже сьогодні о 12:30 в національному конкурсі змагатиметься стрічка «Лінії» української режисерки, мисткині та донедавна нашої колеги — Ганни Трофімової.
Про все це вона розповіла більше в ефірі Громадського радіо:
«Почну з того, чому це важливо, [висвітлювати тему ЛГБТ-спільноти]. Мені коли ставлять це запитання, я думаю — а чому ні? Тому що це одна з важливих частин життя українського суспільства, і коли ми дивимося фільми про будь-яку іншу групу, ми не ставимо собі питання — а чому зняли фільм про будь-кого. А тут виникає питання. І звичайно, я розумію, в чому сенс і чому так виходить, але я дума, що, як кажуть, «не на часі», чи ще щось, ця фраза дивна… але життя людини, будь-якої людини, не може бути не на часі, і тому, це як частина українського суспільства, частина життя нашого, вона має право бути, і вона є, і тому важливо її також і показувати .
Також режисерка стрічка розповіла про те, як створювався фільм та що було взято за ідею:
«Я вирішила взяти три історії, і вони — чому і фільм називається «Лінії» — вони об’єднані однією лінією війни, але вони дуже різні. Перша історія про активіста Костянтина з Запоріжжя, який вирішив залишитися у своєму місті, і він зараз допомагає спільноті і залишається в Запоріжжі. Друга історія — це пара дівчат, які вирішили виїхати за кордон, і це вже історія про те, як люди намагаються влаштувати своє життя за кордоном, і з якими складнощами вони там стикаються. І ще одна історія — внутрішньо переміщеної особи — Віктора, який разом із батьками залишив рідний Харків і намагається знайти себе в іншому місті. Я слідкую за життям героїв стрічки і надалі, і знаю, що Віктор повернувся в Харків і наразі він мобілізований і проходить навчання в учбовій частині».
Ганна розповіла, що фінансування стороннього стрічки не було взагалі, і вона усім займалася сама:
«Знімала я місяці так три точно, і монтувала також близько трьох-чотирьох місяців. Оскільки це моя перша презентація цього фільму українській спільноті, тому я ще не знаю, як вона буде сприйнята, сподіваюся, що все буде добре».
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі