Ілюстративне фото
В Україні існує значна проблема, пов’язана з сортуванням та утилізацією відходів, зокрема, тих, що лишаються після руйнувань. Наше законодавство не регулює цю сферу належним чином. Відходи, які потрапляють на звалища, часто там спалахують і виділяють велику кількість СО2 у повітря.
Про це в етері Громадського радіо розповіла екоактивістка Олена Казанська.
«Якби ми жили в більш ідеальному світі, у нас мала б бути вибудувана певна система. З повагою ставлюся до всіх зелених бізнесів та екоактивістів, які мають свої сортувальні лінії, які заохочують до цього. Але вони не створять в Україні такої системи, яку б ми помітили. У нас є шостий сміттєвий полігон, де складають будівельне сміття. Він виглядає жахливо: фарба, будівельні матеріали там часто загораються, і це постійна проблема.
Горіння, виділення СО2 — це найбільша шкода у світі. Коли обговорюється тема сортування, головне питання — це виділення СО2. Взагалі, складання сміття на купу — це якесь XVIII століття», — говорить Казанська.
В Україні є закон, що мав би регулювати сортування й переробку побутових відходів, але функціонує він неякісно, говорить екоактивістка.
«Сортування сміття має бути не бажанням громад, а сформованою законом нормою. Ми платимо податки, і за ці кошти держава має створити систему. Зараз це базовий закон, який має бути доповнений купою підзаконних актів. Адже навіть якщо ми сортуємо сміття, ми не знаємо точно, куди воно далі направляється.
Розширена відповідальність виробника — це створення потужностей для переробки його продукції. Наприклад, якщо ви хочете викинути пральну машину, її у вас має забрати та компанія, яка їх в Україну завозить. Але закон її до цього не змушує», — пояснює Казанська.
Крім того, важливою є підготовка предметів до сортування. Наприклад, пластмасову пляшку або контейнер спершу потрібно відмити від решток інших речовин, зняти з них пакування.
Міністерство інфраструктури України заявляло, що планує використовувати для відбудови ті відходи, які залишаються після руйнувань, яких завдає Росія. За словами міністерства, це один з принципів запровадження циркулярної економіки.
«Циркулярна економіка — це мета, до якої ми маємо прагнути. Умовно кажучи: якщо ти хочеш виробляти меблі, ти маєш посадити ліс. Але, чесно кажучи, я не розумію, як це може бути реалізовано за наявного рівня неорганізованості цієї сфери в нашій країні», — говорить екоактивістка.