Ілюстративне фото
У Києві планують реконструювати паркові зони навколо медичних закладів, щоб зробити їх доступними для людей з інвалідністю. У столиці, як і в інших містах України, питання безбар’єрності залишається актуальним та, значною мірою, невирішеним. Однак, процеси реконструкції активізувалися після початку повномасштабного вторгнення.
Про це в етері Громадського радіо розповіла Уляна Пчолкіна, громадська діячка, консультантка з питань безбарʼєрності та доступності Superhumans Center, голова правління ГС «Ліга сильних», заступниця Голови правління ГО «Група активної реабілітації».
«Зелені зони біля госпіталів, які будуть реконструйовані в Києві — це вже запущений процес. Меморандум підписаний, є робоча група, я одна з людей, які будуть надавати консультації «Київзеленбуду» і КМДА. Перед нами стоять непрості задачі. Ми будемо робити в кінці квітня аудит перших декількох парків щодо того, як ефективно та економічно вигідно зробити їх безбар’єрними», — розповідає Пчолкіна.
За її словами, про потребу реконструкції території навколо медзакладів говорять самі люди, які проходять там реабілітацію чи лікування. Вони розповідають, що їм немає куди вийти погуляти з родиною чи друзями, попити кави.
«Тому середовище навколо медичного закладу теж має бути безбар’єрним. Це перший крок, і я сподіваюся, що наша столиця більш відповідально буде ставитись до питань безбар’єрності й доступності. Нам потрібно було зробити це ще багато років тому, але добре, що зараз є така увага до цього питання, і я думаю, що на хвилі його актуальності ми зможемо змінити нашу столицю», — говорить громадська діячка.
Українські міста, переважно, є менш безбар’єрними, ніж європейські. На заході процеси реконструкції, орієнтованої на потреби людей, проходили після Другої світової, а у нас — лише зараз, говорить Уляна Пчолкіна.
«Ми жили в Радянському союзі й після виходу з нього протягом 30 років у нас залишалося уявлення, що люди з інвалідністю не можуть працювати чи жити своїм життям. Тому в цей час ми мало працювали над фізичною й інформаційною безбар’єрністю. Війна — це дуже погано, але вона стала тригером, аби ми задумались над тим, що люди з інвалідністю повинні активно жити в соціумі, працювати, створювати сім’ї, мати доступне житло.
Якщо порівнювати Київ з якимось містом в Україні, то, мабуть, з Вінницею. Вона дуже швидко реконструюється, адаптується, тут багато класних кейсів з доступністю. Але ми, знову-таки, говоримо про окремі ситуації, а не про суцільну безбар’єрність», — каже консультантка з питань безбарʼєрності та доступності Superhumans Center.
До прикладу, в Києві лише нещодавно відкрилося перше укриття, доступне для людей з інвалідністю, говорить Пчолкіна. Подібні проблеми стосуються й багатьох інших елементів інфраструктури.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
0