Окупанти продовжують вивозити українських дітей до Білорусі, зараз вони особливо націлені на Херсонщину — правозахисниця

Росія та Білорусь продовжую активно проводити заходи з «перевиховання» та мілітаризації українських дітей. Це відбувається як безпосередньо на тимчасово окупованих територіях, так і в депортації. Різні табори націлені на різні категорії дітей, залежно від їх віку й попередніх умов життя.

Про це в етері Громадського радіо розповіла Катерина Рашевська, правозахисниця, юристка Регіонального центру прав людини.

Підходи росіян до «перевиховання» українських дітей різняться й залежать від віку дитини, обставин, у яких вона опинилася, її батьків, категорії, до якої вона належить.

«Можливо, це сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування. Тому тут складно визначити щось універсальне. Але ми об’єднуємо ці заходи під кількома назвами: русифікація, мілітаризація та політична індоктринація, яка характерна для кожної з розроблених росіянами програм. У таборах або в ході так званих «екскурсій» чи інших заходів росіяни забороняють говорити українською, адже розповідають, що тепер це територія Росії, а діти є її громадянами. Розповідають свої альтернативні версії історії РФ, України та світу. Велику увагу вони звертають на так зване «патріотичне виховання», возять дітей по музеях та інших місцях «російської слави», — розповідає Рашевська.

За її словами, в усіх таборах присутня складова мілітаризації, відвідини учасників так званої спеціальної військової операції або російських війн на інших континентах.

«Є й табори, спеціально розраховані на військову муштру. Там діти живуть у псевдоказармах або наметах, їх виводять на стройову підготовку, навчають поводженню зі зброєю, змушують віддавати честь російським військовим, і на це все виділяються скажені кошти», — каже правозахисниця.

Існує різниця у ставленні до дітей з територій, окупованих після початку повномасштабного вторгнення, і з «ЛНР» чи «ДНР», про що свідчать самі діти, яких повернули з так званих таборів «перевиховання».

«Вони говорять, що для дітей з нових окупованих територій подекуди й умови були гіршими, ніби дітей з «ЛНР» та «ДНР» демонстративно селили в кращі корпуси. Але так само маємо розуміти, що у дітей з територій, що перебувають під окупацією вже 10 років, уже понівечена ідентичність. Вони зіштовхуються зі складними явищами, коли приїжджають на територію РФ, і російськи діти називають їх «хохлами», «украми» чи «нацистами». Ті говорять, що вони «донбасівці», і між ними починаються конфлікти, які російська влада не збирається жодним чином врегульовувати. Тому ми бачимо, що на тимчасово окупованих територіях Росія робить те, що у своєму звіті підкреслила моніторингова місія ООН: створює якийсь «сурогат ідентичності». Це вже й не українці, але точно і не росіяни», — каже Рашевська.

Попри певні зміни в політиці, депортація українських дітей продовжує відбуватися. Значною мірою, це стосується учнів випускних класів, які не можуть вступати в українські заклади вищої освіти.

«Росіяни забирають їх у свої заклади і зацікавлені, щоб ці діти перебували там якомога довше. Однак зараз це відбувається не так, як на початку повномасштабного вторгнення, коли дітей вивозили тисячами. Це логічно, адже Росія націлена зберігати окуповані території якомога довше, їй не потрібна там якась знелюднена зона. Але ми фіксуємо нові вивезення з березня цього року. І прослідкувати, що кожну вивезену дитину повернули на місце її походження, ми, на жаль, не можемо. Тут у досить вразливому становищі є діти-сироти, місце перебування яких перевірити неможливо».

Білорусь також активно залучена до мілітаризації та індоктринації українських дітей, стверджує Рашевська.

«Вони там не визнаються українцями, хоча у грудні 2023 року Лукашенко в ході своєї доповіді заявив, що в Білорусі є українські діти, тому не дуже зрозуміло, кого він як ідентифікує. Вивезення продовжуються, і зараз вони особливо націлені на дітей з Херсонської області. Ми бачимо, як з цього регіону дітей вивозять у Білорусь, прикриваючись якимись «реабілітаціями», але відбувається все те ж саме», — говорить правозахисниця.

Також продовжується процес «усиновлення» українських дітей російськими сім’ями. Зараз він менше висвітлюється російськими медіа, через усвідомлення, що ці матеріали потім можуть бути використані проти них.

«19 546 дітей вивезли на територію Російської Федерації, це офіційна цифра. Переважно, ці діти потребували певного виду влаштування. Я схиляюся до думки, що переважна їх частина опинилася в російських сиротинцях. Але вони є проміжною ланкою до передачі в російські родини під опіку або усиновлення. За витоками інформації ми розуміємо, що діти до п’яти років не фігурують у федеральному банку даних дітей-сиріт. Це означає, що вони вже перебувають в російських родинах, і їх може бути понад тисяча», — каже Рашевська.