Правова держава не може заборонити мови, але ми не маємо бути толерантними до російської — співкоординатор руху добровольців «Простір свободи»

На концерті 17 травня Андрій Данилко виконав кілька російськомовних пісень його авторства. Це викликало хвилю обурення у соцмережах. Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь сказав, що порушення закону в цьому випадку не відбулося. В Україні заборонені саме твори громадян РФ, а не будь-який російськомовний контент. Попри певні обмеження та війну, частина суспільства продовжує його споживати, зокрема це стосується дітей і підлітків.

Про це в етері Громадського радіо розповів Тарас Шамайда, співкоординатор руху добровольців «Простір свободи».

«Тарас Кремінь абсолютно вірно роз’яснив правову ситуацію. Вона тут дуже проста. Є Російська Федерація, держава-агресор, і публічне виконання творів громадян цієї країни в Україні заборонене. Тобто будь-які російські фонограми, виконавці заборонені, так само, як концерти чи гастролі громадян Росії. Але якщо громадянин України співає будь-якою мовою власну пісню, то, як у кожній демократичній країні, ми не можемо заборонити її виконувати.

Ми не можемо заборонити пісні мовою однієї з наших національних меншин. Інша річ, це наскільки це прийнятно для суспільства і наскільки потрібно ці пісні співати, ходити на такі концерти», — говорить Шамайда.

Водночас, за його словами, в Україні заборонене акустичне насильство. Відповідний законопроєкт був ініційований «Простором свободи» та набув чинності півтора року тому. Відповідно, це створює певні обмеження для громадського транспорту. Тут йдеться не про конкретну мову, а про право пасажирів перебувати в тиші. У випадку скраг з їхнього боку, до перевізників можуть застосовуватися певні санкції.

Що стосується російської на вулицях чи концертах, не є порушенням виконання власних російськомовних творів громадянами України, розповідає Шамайда. Якщо ж це відтворення пісні громадянина чи громадянки Росії, можна викликати поліцію.

«Але питання не лише в законі. Ми маємо розуміти, що йде війна, і правова держава не може заборонити мови, але це не значить, що ми повинні бути толерантними до цього й підтримувати такі речі. Дуже добре, що є негативна реакція людей на ці виступи Данилка. Ми бачимо, що вже через кілька днів він переклав одну зі своїх пісень українською мовою, що чомусь не міг зробити 30 років», — каже співкоординатор руху добровольців «Простір свободи».

Така реакція притаманна для окремої частини суспільства, але не для всього, вважає Шамайда. Хоча багато людей перейшли на українську мову або говорили нею й раніше, багато хто продовжує користуватися російською мовою та контентом. Зокрема, це явище поширене серед дітей та підлітків.

«У тому ж Києві, який став більш ніж на половину україномовним містом, підлітки, наступне наше покоління, продовжують переважно говорити російською. Потрібно зрозуміти, чому так відбувається, де джерело цієї російськомовності, який контент споживають діти, і що ми можемо зробити, щоб це припинити.

Ключова проблема, що ми як суспільство, наша влада, лідери громадської думки недооцінюють того, як проникає російська мова, перш за все, через споживання різного продукту в інтернеті, що є непомітним для оточуючих», — говорить Шамайда.

Він вважає, що проблему неможливо вирішити лише засобами штрафів чи обмежень. До того ж, вони далеко не завжди працюють на практиці.

«Ми не можемо тут теж перетворюватися на тоталітарну державу. Ми повинні поєднувати заборони, які, на мою думку, доволі сильно працюють, і проведення осмисленої мовної політики. Якщо є закон, то уряд відповідною політикою не займається».