NYT оприлюднив проєкт «мирної угоди», розробленої навесні 2022 року

Газета The New York Times вперше опублікувала текст проєкту «мирної угоди», розробленої навесні 2022 року українською та російською делегаціями.

За даними NYT, на зупинку переговорів доволі сильно вплинуло те, що Росія хотіла отримати право вето на поставку Україні зброї від партнерів у разі нового нападу.

Публікація містить три документи: проєкт договору від 15 квітня, який передали Путіну, комюніке від 28 — 30 березня та переклад проєкту угоди від 17 березня, який Київ передав західним партнерам.

Перша сторінка договору від 15 квітня та додаток з переліком військової техніки до нього збігаються з документом, який у червні 2023 року показував Путін.

У проєкті угоди від 17 березня є дуже багато коректив та помарок, що свідчить про серйозні розбіжності сторін у баченні, яким має бути договір.

Київ хотів, аби Москва погодилась на надання Україні гарантій безпеки від союзників, а також договір передбачав застосування усіх норм до тієї території України, що визнана міжнародною спільнотою, тобто з Кримом включно.

А от Росія намагалася домогтися зняття накладених з 2014 року українських санкцій та зобовʼязати Київ закликати інші країни відмовитися від своїх санкцій.

Москва наполягала і на тому, щоб Київ визнав Крим та Севастополь російськими. Проєкт угоди навіть передбачав обмеження чисельності українських військ та кількості військової техніки. Київ був готовий до цих обмежень, але домагався перегляду пропонованих Москвою цифр у бік збільшення.

Після зустрічі у Стамбулі в березні 2022 року Україна підготувала комюніке за угодою, яку потенційно мали укласти. Згідно з документом, передбачалося, що статус Криму визначать протягом 10 — 15 років після угоди, а про статус іншої окупованої території Володимир Зеленський і Путін домовляться на особистій зустрічі. Також Росія хотіла включити Білорусь до списку потенційних країн-гарантів.

15 квітня того року проєкт угоди передали Путіну, в ній було значно менше помарок від сторін. Сторони дійшли згоди, що Україна оголосить про свій нейтральний статус, але це не стане на заваді її вступу до ЄС. Також сторони погодилися, що «Україна приймає російську окупацію Криму, але не визнає російського суверенітету над ним».

У сторін залишалися розбіжності щодо скасування санкцій та статусу російської мови.

Київ відмовлявся обговорювати ці питання, посилаючись на те, що вони не фігурували у складеному раніше комюніке. Крім того, у сторін залишилися різночитання за кількістю різних озброєнь та чисельністю української армії (Москва хотіла обмежити її 85 тисячами солдатів у ЗСУ та 15 тисячами солдатів у Нацгвардії, а Україна хотіла, щоб в армії було 250 тисяч військових). Також Росія хотіла обмежити дальність українських знарядь 40 км, а Україна — 280 км.

Найбільшою проблемою став пункт про захист України у разі майбутнього нападу, пише NYT.

У ньому йшлося, що на допомогу Україні мають прийти країни-гаранти Велика Британія, Китай, Росія, США та Франція. Після стамбульських переговорів Москва почала наполягати на тому, що така допомога має бути попередньо узгоджена всіма гарантами. Це, як пише газета, означало, що Росія може знову вторгнутися, а потім накласти вето на будь-яку допомогу Україні.

Після цього, за словами члена української переговорної групи, Київ втратив інтерес до переговорів.

За словами джерел газети, у переговори був активно залучений Путін, він давав рекомендації через Романа Абрамовича і дзвонив до свого радника Володимира Мединського.

У листопаді 2023 року лідер української переговорної групи Давид Арахамія заявляв, що Україна відмовилася підписувати договір зокрема тому, що Київ вважав документ хитрощами, які дозволять Москві відновити свою армію і повторно напасти на Україну.