Олена Ребрик
Олександра Єфименко
«Знайшла під завалами дитячі іграшки і книжки»: репортаж з «Охматдиту»
Автор
8 липня Росія масовано обстріляла Україну, зокрема, дитячу лікарню «Охматдит» у Києві, пошкодивши кілька корпусів лікарні, у тому числі корпус токсикології, де знаходилися важкохворі діти, які отримували діаліз (метод очищення крові, який широко використовується при нирковій недостатності — ред.). Повітряна тривога і загроза повторного обстрілу двічі змушувала мене повертатися в найближче укриття по дорозі до лікарні.
Запах гару в повітрі стояв від самого метро «Політехнічний інститут», найближчої станції до медичного закладу. Навіть якщо хтось не знав, де знаходиться приміщення лікарні, можна було сміливо слідувати за людьми, які масово йшли з упаковками питної води і будівельними рукавичками в руках. Усі вони прямували на розбір завалів, спричинених російським ударом.
На галявині біля зруйнованого корпусу сиділа жінка з величезним собакою поруч. Це — Яна, вона приїхала допомогти в розборі завалів і в натовпі побачила собаку в нашийнику, але без господаря. Собаку звуть Люся і вона натренована на те, щоб шукати людей під завалами. Її господар, український військовий, який приїхав допомогти, як тільки дізнався про ракетну атаку, і загубив улюбленицю серед людей:
«На нашийнику був телефон і я подзвонила йому. Вона бігала по території, це було небезпечно, тому я забрала її в тінь і поки військовий розбирає завали, я слідкую за Люсею. Він залишив її повідець біля собаки, щоб вона розуміла по запаху, що тут знаходиться її річ, і не нервувала. Але вона все одно рветься туди, шукати його», — розповідає Яна і, заспокоюючи гладить велику Люсю з сумними очима по біло-коричневий шесті.
На території медичного закладу люди швидко організували довгий живий ланцюг, по черзі передаючи один одному каміння, залишки скла, мішки, шматки обивочного матеріалу, — все те, що ще зранку було дитячою лікарнею. На вході в один із пошкоджених корпусів стоїть жінка в різнокольоровій медичний формі, на її сорочці — зайченята і лисички. Це — старша операційна медсестра Ірина Філімонова. Під час обстрілу вона перебувала в операційній. За планом вони мали оперувати дитину з показаннями до пересадки органу — сечоводу.
«На щастя, ми хоча б не встигли розрізати сечовід. Ми чули вибух, розуміли, що прилетіло, але на столі — дитина, ти ж її не кинеш. Тому ми швидко її зашили назад і все», — коментує медикиня і додає, що в перші хвилини, після обстрілу медичний персонал самостійно почав розбирати завали. Поки не підтягнулася перша допомога у вигляді волонтерів.
В усіх корпусах галасно: «Ви не знаєте куди передати яблука?», «Прийміть у мене медикаменти», «Ви, випадково, не знаєте, які ще є потреби»?
До мене постійно підходять люди з запитаннями, а коли я показую на фотоапарат і журналістське посвідчення, вони кажуть: «А, ви журналістка? Дякую, що працюєте» і розчиняються в довгих лікарняних коридорах.
Зв’язку на території лікарні майже не було, тому щоб знайти інтернет і зв’язатися із редакцією, я перемістилася до стійки приймального відділення і сіла навпочіпки в кутку, щоб нікому не заважати. До мене в ту ж хвилину підійшла жінка в жилеті з написом «психологічна служба» і спитала чи не потрібна мені допомога. Пересуваючись поверхами пошкодженого корпусу, волонтери просять триматися ближче до перил на сходах, вони вручну скидали будівельні уламки вниз і ті розліталися на друзки. Крихітні шматки залітали в розбиті вікна.
В одному з порожніх кабінетів біля раковини жінка намагалася відіпрати від сажі оксамитову дитячу іграшку. Це — Марина і вона живе недалеко від «Охматдиту». На момент атаки, вона перебувала вдома з дітьми. В них не було світла і вони не встигли вчасно спуститися в укриття. Тому чули абсолютно все.
«Я зі старшим сином і його другом приїхала сюди. Одразу подумала, що через скупчення людей можуть вдарити повторно, тому коли почалися повторні тривоги — ховалися в укритті і не були дуже ефективні. Я знайшла під завалами дитячі іграшки і книжки. Іграшки я вимиваю, а книжки сушу на підвіконні», — говорить Марина.
Біля одного з корпусів на бордюрі понад дорогою сидить жінка і курить. Її звуть Юлія Порошкіна, вона просить не фотографувати її з цигаркою, каже, що не курила 10 років і закурила сьогодні знов.
«Вчора народився мій племінник з вадою серця і його терміново перевезли сюди в «Охматдит» на операцію, яка мала проходити сьогодні об 11 годині. Але почалася тривога і операцію відклали. Таким чином ми потрапили під обстріл. Кардіоцентр отримав пошкодження».
Вони не встигли спуститися в укриття, тому що з моменту оголошення тривоги до вибуху, по відчуттях Юлії, минуло кілька хвилин. Зараз її племінника перевезли в інше відділення лікарні, він під наглядом, а операція планується на сьогоднішній вечір. Юлія каже, що дитині не встигли дати ім’я. Сама вона залишилася тут, щоб допомагати розбирати завали.
«Я достовірно не знаю, що з лікарями, але весь персонал, який знаю, я їх бачила, вони живі і неушкоджені».
Під вечір, на територію обстріляної лікарні заїхала важка техніка, щоб продовжувати розбирати завали.
Станом на 20 годину вечора відомо про 22-х загиблих у Києві та 74 поранених. Загалом цього дня внаслідок масованого російського обстрілу в Україні загинули 33 людини, поранено 140.
