Та не всі родини загиблих, військові та волонтери погоджуються із місцем розташування та зовнішнім виглядом меморіалу.
Наприклад, миколаївський історик, активіст та нині командир взводу 126 бригади Тероборони ЗСУ Ілля Зелінський відмітив, що меморіал не відображає ідеї вшанування полеглих воїнів:
«Нічого цікавого чи глорифікуючого у комплексі, тому, кому він присвячений, я так й не побачив. Звична пострадянська стела, яких безліч у Миколаєві, звичний формат. Власне, я вже розумію, як меморіал буде виглядати за два роки. Я не думаю, що герої варті вшанування саме у такому вигляді».
Меморіал складатиметься із трьох розірваних стін, які простягатимуться вздовж ділянки та будуть зміщені між собою. Дві з крайніх стін символізують шлях, який плавно спускається вниз по рельєфу до глибини два метри нижче рівня землі. Водночас, за задумом авторів проєкту, меморіал буде подібний до великої книги, де зафіксовані імена героїв, що віддали свої життя за Україну.
Читайте також: Рада підтримала законопроєкт щодо врегулювання правил поховання військових
Як розповів директор департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, головний архітектор Миколаєва Євген Поляков, при створенні проєкту меморіалу враховували думку військових та родин загиблих героїв й негативних відгуків нібито не було:
«Я також спілкувався із представниками родин військових та самими учасниками бойових дій. Коли я пояснював концепцію, сам підхід до цього (створення меморіалу — ред.), то негативних відгуків я не чув. І як приклад, у нас є проблеми з освітою, і нам потрібно вирішити як оптимізувати створення навчальних закладів. Тобто чи має бути це ремонт, реконструкція, чи нове будівництво. Якщо ми скажемо, що побудуємо одну школу, то це не вирішить проблеми освіти в Миколаєві загалом. Так само й вшанування пам’яті — один об’єкт не може вирішити всі запити суспільства. Особисто я не бачу, що можна розмовляти лише про один об’єкт», — каже Євген Поляков.
Під дописом міськради на сторінці у Facebook миколаївці неоднозначно відреагували на проєкт, зокрема на його майбутнє розташування.
«…як на мою думку, то повинні бути всі загиблі в Миколаївській області. Тому що Миколаїв — це обласний центр, і треба вшанувати пам’ять всіх жителів області. А не тільки жителів Миколаєва«, — написав користувач Анатолій Олійнік.
«Серйозно? Це дійсно гідне місце?», — зауважила Олеся Борейко.
Чоловік жительки Миколаєва Анастасії — Олександр Прокопчук — пішов добровольцем на фронт. Захисник брав участь у звільненні рідної Херсонщини та у грудні 2022 року загинув під Бахмутом. Нині Анастасія сама виховує 5-річного сина.
Жінка розповіла, що при плануванні проєкту меморіалу, міська рада брала у неї дані про чоловіка та його фото, аби внести його ім’я в електронну книгу пам’яті. Просканувавши QR-код, там можна буде прочитати інформацію про героїв. Проте про майбутню локацію самого комплексу Анастасія дізналася вже від друзів:
«Я не думаю, що хтось буде користуватись цією електронною книгою, можливо одиниці, хто відсканує й перейде за QR-кодом. Вважаю, що це буде не така популярна ідея. Інформацію стосовно цього ніякої не надають. Можливо в якихось тісних колах це й обговорюється. Я не в цих тісних колах. Все, що знаю — це від міської ради. Й то мені казали весною, що ця книга буде тільки розроблятись. При цьому ніякого обговорення, типу як би ми (рідні полеглих — ред.) це хотіли б, та ніякого голосування, нічого такого не було», — розповіла дружина полеглого героя.
На думку Анастасії, меморіал має бути один, і розташовуватись у центрі міста. Жінка додала, що міській раді варто проводити зустрічі з рідними загиблих захисників. Так само вважає і Олеся, донька полеглого героя Олексія Баранцевича.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії її батько пішов добровольцем у 123 миколаївську бригаду ТРО. Чоловік загинув у січні цього року на Херсонському напрямку.
«Такий великий проєкт має проходити громадське обговорення. Чиновники мають питати перш за все самих військових: де вони хочуть бачити обличчя та імена своїх побратимів. Також це має відбуватись у діалозі з родинами полеглих, тому що єдине й найголовніше, що у нас залишилось — це пам’ять. Це не просто цифри. Для когось це кількість втрат, але для інших — це зруйноване життя назавжди», — говорить дівчина.
Читайте також: «Меморіальне кладовище планують відкрити восени цього року» — радник міністра у справах ветеранів
За словами головного архітектора міста Євгена Полякова, Миколаїв потребує не одну таку локацію для вшанування пам’яті полеглих героїв, тому в планах міста також є створення подібних місць у кожному районі, електронної книги пам’яті, місце для покладання квітів біля ОВА, а також облаштування військових секторів на кладовищах, де ховають загиблих бійців. Що ж до головного меморіалу, то міський департамент архітектури та містобудування вже погодив завдання на проєктування будівництва. Наступний крок — експертиза проєкту кошторису та замовлення документації.
Наразі вартість проєкту ще невідома, та, як зазначив представник міської ради, джерело фінансування залежатиме від необхідної суми.
«У цьому році подали завдання управлінню капітального будівництва, яке займається процедурними питаннями щодо укладання договору. Зараз вони (управління — ред.) направили саме кошторис на виконання робіт, щоб договір, який буде укладено з компанією, був правомірним, і вартість робіт була підтверджена законодавством. Від себе можу сказати, що наше місто потребує окрім загальноміського, ще багато локацій для вшанування пам’яті та створення військових секторів для поховання«, — каже головний архітектор міста.
Катерина стала волонтеркою ще з перших днів повномасштабної війни. Дівчина розповіла, що втратила чимало своїх знайомих та друзів серед військових, тому питання вшанування їхньої пам’яті для неї болюче.
Катя впевнена, що меморіал має бути один та знаходить у центрі міста, наприклад, на думку дівчини, «символічно було б зробити на місці зруйнованої ОВА, де у березні 2022 року загинули понад 30 людей від російського удару, або ж на Центральному проспекті, де проїздить та проходить чимало людей щодня».
«Якщо ми говоримо, щоб зробити щось якісне, як в інших містах, то це має бути фотографія, доступна інформація. Не просто якісь імена. Щоб люди, наприклад, бачили, що військовий пішов із життя у 25 років, а не вичисляли скільки йому там було. Щоб люди розуміли, що здебільшого герої віддали своє життя молодими. Ті, кого називають «загубленим поколінням». Той проєкт, що нам презентували — це паплюження пам’яті людей, які віддали своє життя за незалежність та свободу своєї країни«.
До війни основним місцем вшанування героїв, які загинули в АТО/ООС були «Струни пам’яті» біля Миколаївської ОВА у центрі міста.
Нині волонтери та рідні загиблих воїнів російсько-української війни створили імпровізоване місце вшанування пам’яті біля огорожі тієї ОВА, аби кожний, хто прогулюється на Соборній площі, міг побачити, що Миколаїв пам’ятає своїх героїв.