Команда «Вільного радіо» з Донеччини запустила окремий проєкт «Листи Бахмуту» у день міста — 14 вересня. Рідному для них населеному пункту, де раніше і працювала редакція, офіційно виповнюється 453 роки. Долучатись кличуть усіх, хто має свою історію про Бахмут з різних періодів.
Про що цей проєкт розповідає в етері Громадського радіо Анна Сердюк, шеф-редакторка «Вільного радіо» та ініціаторка проєкту «Листи Бахмуту».
«Ми хочемо створити такий цифровий архів, щоби самі мешканці або люди, які відвідували місто — розповідали його історію. Зараз так вийшло, що найчастіше про Бахмут згадують у контексті руйнування та подій повномасштабної війни. Також, до цього, якісь новини давали ми. Але це не та історія, яку можна вивчати досконало. Це уривки. Тому нам захотілося створити щось нове та масштабне та таким чином сформувати певний вітраж на попіл, який лишився від міста».
Бахмут не вперше нівечить війна. Понад 80 років тому місто вже доводилося відновлювати після масштабних боїв. За це взялися майже одразу після звільнення від нацистів. Деякі будівлі зникли назавжди, а щось поступово відбудовували. Згодом з’являлася й нова інфраструктура.
Анна додає, що в рамках проєкту хочуть зібрати 100 тисяч спогадів про Бахмут. Для цього обрали малопоширений формат — лист до міста: усіх охочих долучитись просять написати лист-звернення до міста як до старого друга у його день народження. Це звернення можна наповнити згадками про смішні, важливі або гіркі моменти, вдячністю й теплом, похвалою і словами підтримки або ж побажанням покращення і закликом цінувати чиюсь жертву.
«Ми зможемо поглянути на місто із зовсім іншої сторони 20-21 століття. Також зможемо побачити вплив Бахмута на життя людей: які підприємства грали роль, які місця зустрічі вплинули на долю містян. Крізь листи побачимо і культурне і освітнє життя».
Збирати листи будуть щонайменше до листопада. Написати свого можна онлайн на сайті «Вільного радіо» або ж від руки. В наступні 1,5 місяця прийматимуть звичайні паперові листи усі осередки для переселенців з Бахмута «З Бахмутом у серці», а також центри ЯМаріуполь, які приймають переселенців з громади.
«Під час повномасштабної війни у місті було багато загиблих. Не всі з них, на жаль, змогли повернутися до своїх родин. Не усіх вдалося евакуювати чи поховати. Вони вимушено поховані у місті — це їх останнє пристанище. І ці історії ми теж хотіли би зафіксувати та додати до історій міста, розповідаючи про оборонців міста через листи, вустами їх рідних».
Із зібраних листів вдасться сформувати цифровий архів свідчень про місто і його місце в житті людей. Почитати спогади можна буде з розділенням на райони, або ж обравши лише листи зі згадкою конкретного коледжу чи школи.
«Станом на зараз ми на етапі запуску проєкту. Він запустився 14 вересня, але з початку тижня набираємо обертів. Зараз маємо порядка кількох десятків листів. Не всі вони ще є на сайті».
Проєкт є терапевтичним, запевняють організатори. Подібна «розмова» зі знищеним містом є одним з доступних етапів проживання втрати, з якою працюють не всі переселенці.
«Я мала писати лист найперша, але мені здається я це відтягую. Я зрозуміла наскільки важко сісти і розповісти свої думки. Це щось особисте та переживальне. Це частина проживання моменту в я кому потрібно відпустити образ Бахмуту. У моєму випадку я дуже хочу розповісти про зародження нашої редакції, бо якби місто не прийняло нас, то не було би такої привʼязки до нього. Також хочу розповісти про свої покатушки на велосипеді. Про моменти зі своїми друзями…».
«Вони працюють на видачу різної допомоги. За минулий рік більше 100 різних благодійних організацій підтримували такі осередки. Час від часу там також проходять заходи».