Фото: Facebook Олександр Алфьоров
На сьогодні, Хорунжа служба 3-ї окремої штурмової бригади передала різні пам’ятки з фронту до 45 музеїв України: від національного рівня до районних музеїв.
Про це в етері Громадського радіо розповів Олександр Алфьоров, історик та офіцер ЗСУ.
«У контексті нашої групи, Хорунжої служби 3-ї окремої штурмової бригади, на сьогоднішньому рахунку, у нас передача різних за значенням груп пам’яток до 45 музеїв України. Від національного рівня до, скажімо, навіть районних рівнів музеїв».
Нещодавно Олександр Алфьоров евакуював з Покровського напрямку статую — кам’яного половецького воїна 12 століття. Це не є першою такою знахідкою. Раніше, у серпні цьогоріч, історик з командою знайшли статую кам’яної половчанки. Її вага була близько 400 кг. Спільними зусиллями, статую доставили до Дніпропетровського історичного музею імені Дмитра Яворницького.
«Перший об’єкт ми відвезли 14 серпня цього року в Дніпропетровський історичний музеї ім. Дмитра Яворницького. Це була статуя кам’яної половчанки. Вона важила десь кілограмів, може, під 400. Руками, нас шестеро чоловік, змогли її вийняти, завантажити і розвантажити», — поділився Олександр Алфьоров.
Вага статуї половецького воїна — близько тонни. Евакуювали її за близько 14 км від фронту. Проте історик та офіцер ЗСУ вказує, що на допомогу прийшли люди. Саме з підтримкою людей, на добровільних засадах, статую вдалося евакуювати та транспортувати в Дніпро.
«Вона (статуя половецького воїна — ред.) важила під тонну. Слава богу, що знайшлися добрі люди. Бо першу статую ми евакуювали в 2-х км від фронту. Цього разу до фронту було під 14 кілометрів. Ми змогли знайти трактор, який нам допоміг статую підштовхнути. Бо 2,5 години марної роботи — для нас було фізично неможливо. Ми не зорієнтувалися, що стаття закопано ще близько на метр в землю, що додавало їй ваги, близько 300 кілограмів. І, зрештою, так само, будучи в Дніпрі, нам допомогли, скажімо, чоловік-навантажувач, який там плитку десь поруч… Тобто все на позитиві, все на добровольчих засадах, все на волонтерстві, все з усмішкою, жахливо втомлені, з пригодами», — розповів Олександр Алфьоров.
Історичні пам’ятки на лінії фронту можна поділити на наступні групи:
«Історичні артефакти на лінії фронту діляться на кілька груп. Перша — це ті речі, які треба евакуювати. Бо ми знаємо, що росіяни вбивають нашу історію через руйнування музеїв, краєзнавчих кімнат у школах. Друга група пам’яток — це речі, які знаходяться. Їх знайти можна виключно коли риють укріплення, врізаються в ґрунт. Там можна знайти поховання, рештки археологічних шарів. Третя група — це те, що візуально не потрапляє під контроль археологів. Це, наприклад, речі, які через вибухові моменти, пов’язані з руйнацією ґрунту через вибухи, просто розкидаються. Наприклад, можна побачити на деяких пам’ятках археології, коли біля урвищ, біля підірваних мостів розмиваються певні території й оголюється кераміка. Тобто шари матеріальної культури, які засвідчують життя там того чи іншого населення. Остання група пам’яток — це пам’ятки, пов’язані з сьогоднішньою історією. Які фіксують окупаційні дії і свідчать про окупанта на території України. Це рештки побуту речей окупантів, журналів та, зрештою, навіть, скажімо так, пляшок під алкоголю. Тобто це теж є зріз культури», — поділився Олександр Алфьоров.
Нагадаємо, що ще з 2014 року Росія розпочала масштабну операцію зі знищення української культурної спадщини. Майже 10 років на цей злочин реакції не було ніякої — пам’ятки історії безслідно зникали, а світ мовчав.
Раніше в етері Громадського радіо Евеліна Кравченко розповіла, що з Херсонеса Таврійського, історико-археологічного музею-заповідника у Севастополі, окупанти вивезли до РФ найціннішу частину колекції. Мова про так званий «спецкрам».