Фото ілюстративне
У новому фільмі «У полон не брати», прем’єра якого відбулася 2 жовтня, журналістка Анастасія Горпінченко детально досліджує тему страт українських військовополонених. Вона наголошує на системності цих злочинів з боку російської армії.
В етері Громадського радіо журналістка поділилася власними думками щодо військових злочинів окупантів.
«Це важка тема, і це реальність, про яку не хотілося б знати, але про яку ми, як журналісти, мусимо знати і мусимо говорити. Принаймні на іноземну аудиторію так точно», — зазначила вона.
Журналістка підкреслила, що у фільмі планують показати не лише окремі випадки, а й підтвердити системність дій російської армії.
«Зокрема про системність свідчить те, що ці злочини стаються на різних ділянках фронту, тобто не залежать від якоїсь території чи підрозділу російської армії», — додала Горпінченко.
Вона також зазначила, що на відео чітко видно, що українські військові часто не мають зброї та навіть піднімають руки, що робить їх військовополоненими, відповідно до норм міжнародного права. Горпінченко пригадує, що початково вона та її команда мали припущення, що військовополонених страчують переважно підрозділи укомплектовані з ув’язнених. Однак, проаналізувавши матеріали справ, вона дійшла висновку що у стратах беруть участь найрізноманітніші підрозділи окупантів.
«Опрацювавши купу документів, ми зрозуміли, що стати українських військових вчиняють абсолютно різні підрозділи російської армії і укомплектовані з колишніх ув’язнених, і елітно-десантні штурмові підрозділи», — додала Горпінченко.
Вона зауважила що деякі підрозділи окупантів публічно закликають до страт українських військовополонених.
«Наприклад це ДШРГ «Русіч». Вони завжди артикулюють, що не беруть в полон українських військовослужбовців і радять так само робити іншим підрозділам російської армії», — говорить Горпінченко.
Журналістка також наголосила на повній відсутності засудження страт військовополонених у російському інфопросторі.
«В принципі, аналізуючи інфопростір Російської Федерації, попри те, що чимало кейсів страт українських військовослужбовців стають публічними, в російському інфополі немає жодного засудження від командирів різних рівнів подібної політики поводження з військовополоненими», — говорить Горпінченко.
Нещодавно відбулася ще одна страта, зафіксована українською стороною: 16 українських військовополонених було страчено на Покровському напрямку. Наразі це наймасовіша страта, про яку стало публічно відомо.
«Враховуючи вчорашній кейс, страту одразу 16 українських бійців на Покровському напрямку в Донецькій області, ми тепер маємо цифру в 100 вбитих українських військових, які здалися в полон», — повідомила Горпінченко, підкреслюючи, що ця цифра не є остаточною.
Вона додала, що розслідування воєнних злочинів в Україні ускладнюється через відсутність доступу до території та неможливістю опитати свідків.
«Надзвичайно складно фіксувати ці випадки і розслідувати їх, тому що ми фактично не маємо ані доступу до території, ані можливості опитати свідків дуже часто, тому що ці воєнні злочини відбуваються на лінії зіткнення або за лінією зіткнення, тому ми не маємо дуже великої частини інформації», — пояснила журналістка.
Переважна кількість відео зі стратами українських військово-полонених були відзняті за допомогою дронів.
Журналістка наголосила на надзвичайній важливості роботи над документуванням злочинів російської армії та притягненні винних до відповідальності.
«Тобто це якесь таке важливе усвідомлення, що Україна працює із цим і може здійснювати вироки. Ми можемо досягати правосуддя, досягати справедливості своїми руками, не маємо при цьому чекати допомоги ззовні, не маємо чекати десятиліттями на результатм Гаазького трибуналу чи від інших міжнародних підстанцій», — підсумувала вона, акцентуючи на важливості роботи над темою страт українських військовополонених та необхідності її обговорення на міжнародному рівні.
У січні 2024 року, силам оборони вдалося взяти в полон штурмову групу російської армії на Запорізькому напрямку. Після опрацювання доказової бази, слідчі встановили, що один із окупантів ймовірно причетний до страти полоненого бійця ЗСУ.
Наразі триває судова справа. Це перший випадок, коли Україна змогла посадити на лаву підсудних підозрюваного у страті військовополонених.
«І я наголошую, що це перший кейс, коли ми подібну справу в суді розглядаємо із російським військовим на лаві підсудних. Це перший кейс, коли зло може бути і буде покаране, і рідні загиблого українського військового зможуть отримати шанс на справедливість, на відновлення справедливості», — пояснила журналістка.
Підозрюваним є 26-річний Дмитрій Курашов, російський військовий із підрозділу Шторм Z. Свою причетність до страт військовополонених окупант заперечує. Водночас колишній ув’язнений не шкодує про своє рішення доєднатися до російської армії. Таким чином він хотів отримати амністію і «почати нове життя».
«Для мене найбільш вражаючим було те що цей російський військовий загалом не шкодує про те, що він із в’язниці пішов вбивати українців. Він вважає, що така його роль більш почесна ніж статус колишнього ув’язненого.
І він, власне, для себе пояснює долучення до російської армії і участь у війні в Україні тим, що він хотів в такий спосіб розпочати нове життя, оскільки ув’язненим в Росії обіцяють амністію та високі зарплати, якщо вони долучаються до армії РФ», — говорить Горпінченко.
Горпінченко відзначає, що за останній час в мережі побільшало відео зі стратами українських військовополонених. Вона переконана, що це свідома кампанія Росії. Таким чином країна-агресор хоче здійснювати психологічний тиск на українців.
«З осіні минулого року почастішали такі відео. В Офісі Генпрокурора припускають, що це спроба російської армії такого психологічного впливу на українських військових і на їхніх рідних», — сказала журналістка.
Зростання кількості позасудових страт почало відбуватися з кінця 2023 року і продовжувало зростати на початку 2024 року. У цей період російська армія загрузла в позиційних боях уздовж усієї лінії фронту. За словами Горпінченко, Юрій Білоусов, представник Офісу Генпрокурора вважає, що в такий спосіб окупанти хотіли продемонструвати свою силу українським військовим та залякати їх.
«Це однозначно одна із причин, як мені здається, вчинення цього воєнного злочину росіянами – це спроба психологічного тиску на українських військових і на їхніх рідних… Важко знайти якесь логічне пояснення поширенню відео із стратами українських військових особливо із жорстокими стратами, яким передають катування із відрізанням кінцівок чи геніталій», — стверджує Горпінченко.
Водночас журналістка стверджує що росіянам не вдається досягти своєї мети і залякати українських військових. Більшості із них відео зі стратами побратимів додає злості та бажання помститися.
«З мого досвіду комунікації з людьми які вже у війську їм скоріше додає злості і бажання помститися от подібні історії коли вони дізнаються про страти своїх побратимів. Власне ми спілкувалися також із побратимами одного із втрачених бійців. Вони відчували щось подібне. Вони крім злості і бажання помститися за свого товариша, свого побратима, не відчували нічого», — підсумовує вона.