Двічі на тиждень ветеран Віктор Ковбаса їздить у тренажерний зал зі Смоліного у Кропивницький. Адже в маленькому місті за 80 кілометрів від обласного центру такої можливості немає. У місцевих спортивних залах куди скромніша спортивна база, а головне — немає спеціалістів, які б працювали з людьми після тяжких поранень.
На Кіровоградщину вони з родиною евакуювалися із Берислава Херсонської області. Раніше Віктор був членом велоклубу, звик до постійного руху, тому після ампутації ніг колишній велолюбитель продовжує вести активне життя.
За три місяці після поранення він уже стояв на протезах. Тепер зміцнює у залі м’язи спини та рук — адже на них нині подвійне навантаження.
«Це ж корисно для тіла, для духу, і запропонували навіть мені якби своїм власним прикладом піднімати дух іншим людям, дітям, або іншим колегам, які отримали поранення», — каже Віктор.
До війни батько трьох дітей займався фермерством. У 2014 році добровольцем пішов на фронт. А минулоріч під Бахмутом на Донеччині командир зенітно-артилерійського взводу 57-ї бригади ЗСУ Віктор Ковбаса підірвався на міні.
«Залишився в армії, бо було ясно, що це просто Донецьком/Луганськом не закінчиться, що вони прийдуть і до нас. А Херсонська область — це якраз межує із Кримом, то перші були у їхній черзі. Було прийнято рішення стояти і захищати», — згадує Віктор.
Тренується боєць безплатно і під наглядом сертифікованого тренера. Таку можливість передбачає проєкт «Дружня підтримка» від Міністерства внутрішніх справ України. Ініціативу реалізують в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.
Читайте також: Від шапок до дронів. Як «КропХаб» у Кропивницькому допомагає землякам на фронті
Заклад евакуювали у Кропивницький у травні 22-го. За рік учасниками проєкту стали з півсотні захисників, — коментує завідувач кафедри спеціальної фізичної та домедичної підготовки Ігор Шостак.
«Цей зал був збудований на початку цього календарного року, силами моїх викладачів та курсантів. Із напівпідвального приміщення було зроблено капітальний ремонт. Підібрані тренажери у такий спосіб, щоб в невеличкому приміщенні, а воно у нас невелике, можна було задіяти всі групи м’язів для тих, хто займається. Закуплено інвентар за рахунок грантових коштів, за рахунок спортивного клубу».
Цей проєкт у виші курує Євген Сергієнко. Він сам нещодавно демобілізувався. Пройшов бойові дії, полон та катування. Тож із власного досвіду знає, як потрібна підтримка ветеранам. Розповідає, що в університеті їм пропонують фізичну та психологічну реабілітацію, юридичні консультації та допомогу з оформленням документів:
«Завжди напрямом нашої бригади була Донецька область, завжди там були кровопролитні бої і зараз тривають. В одному з кількаденних боїв було оточення, основна частина була поранена наших бійців, частина загинула, частина потрапила в полон, у складі якої був я. Нас тримали в Луганській області, місто Первомайськ, через два місяці відбувся обмін і як, як ніхто, розумію важливість цього проєкту».
Підтримка армійців, розповідають у університеті, не обмежується стінами закладу. Викладачі та курсанти волонтерять та відвідують захисників у лікарнях міста. Працюють з ветеранами над моторикою рук, супроводжують їх під час прогулянок.
Лілія Кочерга, Кропивницький, Громадське радіо