Вікторія Рощина
Повернення тіла журналістки Вікторії Рощиної російська сторона затягуватиме усіма можливими способами, оскільки як тільки її повернуть, дослідження зможуть показати причини смерті та чи були тортури.
Про це в спецефірі програми Звільніть наших рідних на Громадському радіо розповів речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.
«Зараз взагалі трошки зарано робити висновки, ми продовжуємо збирати інформацію. дуже багато що може показати репатріація тіла. Тому зараз зараз говорити про якісь висновки чи причини. Проте хочу наголосити, що Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими займається як військовими полоненими, так і цивільними, які незаконно позбавлені волі. Вони не можуть вважатися військовополоненими, вони незаконно позбавлені волі на території Росії, або на окупованій території України.
І ми відстежуємо долю цих людей, зокрема, українських журналістів. Орієнтовна кількість — близько 30 людей. І частина з них — це, зокрема, кримськотатарські активісти і журналісти, які потрапили у російську неволю ще до повномасштабного вторгнення. І історія Вікторії, яку ми знали. Вона, як журналістка-розслідувачка, зверталася до нас. І ми так само, як для всіх інших українських громадян, робили все можливе для того, щоб її повернути. І ця робота була на завершальному етапі. Штаб робив все можливе для повернення, зокрема Вікторії, і переміщення з Таганрога — це був певний етап її підготовки до власне повернення. Ми не говоримо, що це був обмін, тому що те, що стосується цивільних, згідно з міжнародним і гуманітарним правом, ці люди незаконно позбавлені волі, і це ускладнює і перемовини, і процес повернення».
Яценко наголосив, що про те, що умови утримання в СІЗО Таганрога є нічим інакшим як злочином, який не має терміну давності:
«Ми так само збираємо всю інформацію, надаємо відповідним службам і структурам. Є місця в РФ, де зафіксовані масові випадки тортур і Таганрог є одним із таких місць».
«Треба розуміти, що будь-які перемовини з російською стороною є надскладними… Усі служби працюють, щоб дістати звідти кожного…
І щодо Вікторії, підкреслю, ця робота була на фінальній стадії, тобто зараз ми бачимо, що нам вдається домовлятися про обміни, і вони частіше відбувається, із більшою кількістю звільнених».
«Робота ця ведеться, перемовини тривають, але я би не називав жодних дат і термінів, тому що ми розуміємо, що російська сторона буде затягувати цей процес, як тільки зможе. Тому що як тільки ми отримаємо тіло, відповідні експерти зможуть провести дослідження і зрозуміти причини смерті, чи були катування тощо».
Читайте також: У Києві на Майдані відбулася акція пам’яті загиблої у полоні журналістки Вікторії Рощиної (ФОТО)
Про смерть Вікторії Рощиної з офіційного листа від російської сторони дізнався її батько, однак тоді інформацію, отриману від росіян, ще перевіряли.
Нардеп Ярослав Юрчишин в етері Громадського радіо повідомив, що раніше Рощина оголосила голодування через нелюдське поводження.
Колишня полонена «ДНР», волонтерка та громадська діячка Людмила Гусейнова повідомила, що Вікторія Рощина померла ще 19 вересня. За її словами, тіло журналістки повернуть в Україну під час наступного обміну тілами.
Правоохоронці почали розслідування за фактом смерті журналістки Вікторії Рощиної.
Вікторія Рощина зникла 3 серпня 2023 року на тимчасово окупованих територіях. У травні 2024 року Росія вперше підтвердила, що утримує її в полоні.
У березні 2022 року Вікторію Рощину також затримували російські силовики, коли вона готувала матеріали про воєнні дії в Запорізькій та Донецькій областях. Рощина планувала поїхати до Маріуполя, аби розповісти про те, що насправді відбувається в місті, яке щодня обстрілювали російські війська. Її утримували 10 днів, але згодом звільнили з полону.
Після звільнення, в березні 2022 року, вона продовжила працювати журналісткою. Навесні-влітку 2022 року Рощина працювала позаштатною авторкою на Громадському радіо, потім публікувалася в «Українській правді» та «Радіо Свобода». У 2022-му вона отримала нагороду Міжнародного жіночого медійного фонду «За мужність у журналістиці».